Последний рейс - Виктор Петлюра

Летят навстречу вёрсты и столбы

И под колёса стелется дорога.

Верчу баранку я, как колесо судьбы,

До перевала нам осталось уж немного.

Вот левый поворот и дальше по прямой,

А там ущелье, мост, и мы уже на месте.

Последний рейс и еду я домой

К своим друзьям, к своим родителям, к невесте.

Припев:

А в горах зеленеет листва и поют безмятежные птицы,

И мечтает в дороге армейский шофёр поскорее домой возвратиться.

Ревёт мотор, в пути надёжный друг

Серёга крутит песни о девчонках,

Но перед бампером земля взметнулась вдруг,

И страшный грохот грянул в перепонках.

«Гони быстрей!»

— Серёга заорал, —

«Засада, мать твою, но мы её проскочим…»

Уж виден долгожданный перевал,

Я жал на газ и мчался, что есть мочи.

Боевики укрылись за скалой

И шквал огня изрешетил машину,

Залитый кровью, стих напарник мой.

И бак пробит, запахло уж бензином.

«Держись, Серёга!»

— другу я кричал,

Хоть понимал, что он меня не слышит.

Но груз уже опасный запылал

И верный «ГАЗ» не мог взбираться выше.

Припев:

А в горах зеленеет листва и поют безмятежные птицы,

И мечтает в дороге армейский шофёр поскорее домой возвратиться.

А в горах зеленела листва,

И метались испуганно птицы.

Из последнего рейса армейский шофёр

Так хотел поскорей возвратиться.

И тут я смерти заглянул в лицо,

Она явилась в образе парнишки.

Я видел, как рванул он за кольцо,

Взмахнул рукой, и мозг пронзила вспышка.

Ещё увидел домик над рекой,

Невесту в белом, мамину улыбку…

Я так хотел вернуться к ним домой —

Тьма поглотила образ этот зыбкий.

Припев:

А в горах зеленела листва и метались испуганно птицы.

Из последнего рейса армейский шофёр так хотел поскорей возвратиться.

Из последнего рейса армейский шофёр так хотел поскорей возвратиться.

Летять назустріч версти і стовпи

І під колеса стелиться дорога.

Верчу кермо я, як колесо долі,

До перевалу нам залишилося вже трохи.

Ось лівий поворот і далі по прямий,

А там ущелина, міст, і ми вже на місці.

Останній рейс і їду я додому

До своїх друзів, до своїх батьків, нареченої.

Приспів:

А в горах зеленіє листя і співають безтурботні птахи,

І мріє в дорозі армійський шофер швидше додому повернутися.

Реве мотор, в дорозі надійний друг

Серьога крутить пісні про дівчата,

Але перед бампером земля злетіла раптом,

І страшний гуркіт гримнув у перетинках.

«Гони швидше!»

— Серьога загорлав, —

«Засідка, матір твою, але ми її проскочимо ...»

Вже видно довгоочікуваний перевал,

Я тиснув на газ і мчав, що є сечі.

Бойовики сховалися за скелею

І шквал вогню зрешетив машину,

Залитий кров'ю, стих напарник мій.

І бак пробитий, запахло вже бензином.

«Тримайся, Серього!»

— другові я кричав,

Хоч розумів, що він мене не чує.

Але вантаж уже небезпечний запалав

І вірний «ГАЗ» не міг підніматися вище.

Приспів:

А в горах зеленіє листя і співають безтурботні птахи,

І мріє в дорозі армійський шофер швидше додому повернутися.

А в горах зеленіло листя,

І металися злякано птахи.

З останнього рейсу армійський шофер

Так хотів якнайшвидше повернутися.

І тут я смерті заглянув у особу,

Вона з'явилася в образі хлопця.

Я бачив, як рвонув він за кільце,

Змахнув рукою, і мозок пронизав спалах.

Ще побачив будиночок над річкою,

Наречену в білому, мамину посмішку...

Я так хотів повернутися до них додому.

Темрява поглинула образ цей хисткий.

Приспів:

А в горах зеленіло листя і металися злякано птахи.

З останнього рейсу армійський шофер так хотів якнайшвидше повернутися.

З останнього рейсу армійський шофер так хотів якнайшвидше повернутися.