Последнее письмо - Виктор Петлюра

В тюремном тихо лазарете, Луна глядит в моё окно,

В голубоватом бледном свете пишу последнее письмо.

Сегодня доктор молодая дни сосчитала до конца,

Сгубила камера сырая, сыночек, твоего отца.

Меня фортуна не щадила швыряла жизнь с конца в конец,

Блатная улица растила, и я не знал, кто мой отец.

По городам большим скитался, кого-то грабил, воровал,

С девчонкой скромной повстречался, когда любви совсем не ждал.

Припев:

А мне б с тобой, сынок, увидеться хоть раз,

Чтоб не таким был горьким мой последний час,

Ведь всё могло быть по-другому, мой родной,

Но остаёшься ты на свете сиротой.

Но от тюрьмы сырой и тёмной уйти, конечно, я не смог,

Там из письма девчонки скромной узнал, что у меня сынок.

Письмо пишу, а слёзы сами стекают прямо на листок.

Ты береги, сыночек, маму, коль я её сберечь не смог.

Припев:

А мне б с тобой, сынок, увидеться хоть раз,

Чтоб не таким был горьким мой последний час,

Ведь всё могло быть по-другому, мой родной,

Но остаёшься ты на свете сиротой.

Ты вырастешь большим, красивым, отца не зная своего,

Прости, сынок, и будь счастливым, не повторяй судьбу его.

В тюремном тихо лазарете, и солнца луч глядит в окно,

А в утреннем кровавом свете лежит прощальное письмо.

Припев:

А мне б с тобой, сынок, увидеться хоть раз,

Чтоб не таким был горьким мой последний час,

Ведь всё могло быть по-другому, мой родной,

Но остаёшься ты на свете сиротой.

В тюремному тихо лазареті, Місяць дивиться у моє вікно,

У блакитному блідому світлі пишу останній лист.

Сьогодні лікар молода дні порахувала до кінця,

Занапастила камера сира, синочок, твого батька.

Мене фортуна не щадила жбурляла життя з кінця в кінець,

Блатна вулиця ростила, і я не знав, хто мій батько.

По містах великим тинявся, когось грабував, крав,

З дівчинкою скромною зустрівся, коли любові зовсім не чекав.

Приспів:

А мені б із тобою, синку, побачитися хоч раз,

Щоб не таким був гірким моя остання година,

Адже все могло бути по-іншому, мій рідний,

Але залишаєшся ти на світлі сиротою.

Але від тюрми сирої і темної піти, звичайно, я не зміг,

Там із листа дівчинки скромної дізнався, що у мене синок.

Лист пишу, а сльози самі стікають прямо на листок.

Ти, береги, синочок, маму, якщо її зберегти не зміг.

Приспів:

А мені б із тобою, синку, побачитися хоч раз,

Щоб не таким був гірким моя остання година,

Адже все могло бути по-іншому, мій рідний,

Але залишаєшся ти на світлі сиротою.

Ти виростеш великим, красивим, батька не знаючи свого,

Пробач, синку, і будь щасливим, не повторюй долю його.

У тюремному тихо лазареті, і сонця промінь дивиться у вікно,

А в ранковому кривавому світлі лежить прощальний лист.

Приспів:

А мені б із тобою, синку, побачитися хоч раз,

Щоб не таким був гірким моя остання година,

Адже все могло бути по-іншому, мій рідний,

Але залишаєшся ти на світлі сиротою.