Круглолица - Виктор Петлюра

Это было давно, лет семнадцать назад,

Вёз девчонку я трактом, я трактом почтовым.

Круглолица была и как тополь стройна,

И покрыта платочком, платочком пуховым.

Попросила она, чтоб я песню ей спел,

Я запел, а она, а она зарыдала.

Кони мчали стрелой по дороге прямой

И несла их вперёд нечистая сила.

Тут казачий разъезд перерезал нам путь,

Кони, словно вкопаны, вкопаны встали.

Кто-то выстрелил вдруг прямо в девичью грудь

И она словно роза, словно роза увяла.

Перед смертью своей рассказала она,

Как с тюрьмы тёмной ночкой, тёмной ночкой бежала.

«Перед смертью своей я не стала твоей,

Только пуля меня, меня обогнала…

Что ж, ямщик, приуныл, что ж ты песню прервал?

Видишь, кони всё мчатся и мчатся стрелою.

Колокольчик-бубенчик, заливаясь, звенит,

Будто нет мне прощенья, будто нет мне прощенья.»

Оглянитесь назад: холм зелёный стоит,

Холм зелёный, поросший, поросший травою,

А под этим холмом круглолица лежит,

Что взяла моё сердце, моё сердце с собою…

Это было давно, лет семнадцать назад,

Вёз девчонку я трактом, я трактом почтовым.

Круглолица была и как тополь стройна,

И покрыта платочком, платочком пуховым.

Це було давно, років сімнадцять тому,

Віз дівчинку я трактом, я трактом поштовим.

Круглолиця була і як тополя струнка,

І покрита хусткою, хусткою пуховою.

Попросила вона, щоб я пісню їй заспівав,

Я заспівав, а вона, а вона заплакала.

Коні мчали стрілою по дорозі прямої

І несла їх перед нечиста сила.

Тут козачий роз'їзд перерізав нам шлях,

Коні, неначе вкопані, вкопали.

Хтось вистрілив раптом прямо в дівочі груди

І вона ніби троянда, ніби троянда зів'яла.

Перед смертю своєю розповіла вона,

Як із тюрми темною вночі, темною вночі бігла.

«Перед смертю своєю я не стала твоєю,

Тільки куля мене, мене обігнала.

Що ж, ямщик, засмутився, що ж ти пісню перервав?

Бачиш, коні все мчать і мчать стрілою.

Дзвіночок-бубончик, заливаючись, дзвенить,

Ніби немає мені прощення, ніби немає мені прощення.

Огляньтеся назад: горб зелений стоїть,

Пагорб зелений, порослий, порослий травою,

А під цим пагорбом круглолиця лежить,

Що взяла моє серце, моє серце з...

Це було давно, років сімнадцять тому,

Віз дівчинку я трактом, я трактом поштовим.

Круглолиця була і як тополя струнка,

І покрита хусткою, хусткою пуховою.