Сердце викинга - Виконт

Сердца стук, сырой туман

Разрушен очаг и выжжен край

И сотни крепких рук сжимают сталь —

Заплатит враг за потерянный рай.

А кровь родной земли, что пролил враг

Осталась нам, и след палачей

Уже горят огни, и реет стяг

Гудят рога трёх сотен мечей.

Сердце викинга —

Страх империи прочь,

Гонит в ночь голос богов.

Сердце викинга —

Надо братьям помочь,

Мы одни у чужих берегов.

Сердце викинга —

Обречённый таран,

Ураган, где курсирует боль.

Сердце викинга —

Кровоточит от ран,

Быть одним — не завидная роль.

Небесный свет ушёл из глаз

Сквозь боль и сны мы ищем ответ

Пусть сила древних лет проснётся в нас

Разрушим в пыль их мраморный склеп.

А в чёрных небесах мы видим кровь

Забыв покой, наши боги не спят

Они не помнят страх, оставив кров

Повергнут строй римских идолов вспять.

Сердце викинга —

Страх империи прочь,

Гонит в ночь голос богов.

Сердце викинга —

Надо братьям помочь,

Мы одни у чужих берегов.

Сердце викинга —

Обречённый таран,

Ураган, где курсирует боль.

Сердце викинга —

Кровоточит от ран,

Быть одним — не завидная роль.

Сердца стук остыл в веках

Смешались явь, герои и сны,

Но прежний вёсел звук тревожит мрак

Гудят рога на гребне волны.

Терзает плоть врагов вселяя страх

За годом год трепещет Рим

За кровь былых долгов пророчит крах

Жестокий бог и триста призраков с ним.

Сердце викинга —

Страх империи прочь,

Гонит в ночь голос богов.

Сердце викинга —

Надо братьям помочь,

Мы одни у чужих берегов.

Сердце викинга —

Обречённый таран,

Ураган, где курсирует боль.

Сердце викинга —

Кровоточит от ран,

Быть одним — не завидная роль.

Сердце викинга —

Страх империи прочь,

Гонит в ночь голос богов.

Сердце викинга —

Надо братьям помочь,

Мы одни у чужих берегов.

Сердце викинга…

Сердце викинга…

Сердце викинга…

Сердце викинга!!!

Серця стукіт, сирий туман

Зруйновано вогнище і випалений край

І сотні міцних рук стискають сталь

Заплатить ворог за втрачений рай.

А кров рідної землі, що пролив ворог

Залишилася нам, і слід катів

Вже горять вогні, і ріє стяг

Гудять роги трьох сотень мечів.

Серце вікінга—

Страх імперії геть,

Гонить уночі голос богів.

Серце вікінга—

Треба допомогти братам,

Ми одні біля чужих берегів.

Серце вікінга—

Приречений таран,

Ураган, де курсує біль.

Серце вікінга—

Кровоточить від ран,

Бути одним - не завидна роль.

Небесне світло пішло з очей

Крізь біль і сни ми шукаємо відповідь

Нехай сила давніх років прокинеться в нас

Зруйнуємо в пил їх мармуровий склеп.

А в чорних небесах ми бачимо кров

Забувши спокій, наші боги не сплять

Вони не пам'ятають страх, залишивши дах

Повалено стрій римських ідолів назад.

Серце вікінга—

Страх імперії геть,

Гонить уночі голос богів.

Серце вікінга—

Треба допомогти братам,

Ми одні біля чужих берегів.

Серце вікінга—

Приречений таран,

Ураган, де курсує біль.

Серце вікінга—

Кровоточить від ран,

Бути одним - не завидна роль.

Серця стукіт остигнув у століття

Змішалися яв, герої і сни,

Але колишній весел звук тривожить морок

Гудять роги на гребені хвилі.

Терзає тіло ворогів вселяючи страх

За роком рік тремтить Рим

За кров колишніх боргів пророкує крах

Жорстокий бог і триста привидів з ним.

Серце вікінга—

Страх імперії геть,

Гонить уночі голос богів.

Серце вікінга—

Треба допомогти братам,

Ми одні біля чужих берегів.

Серце вікінга—

Приречений таран,

Ураган, де курсує біль.

Серце вікінга—

Кровоточить від ран,

Бути одним - не завидна роль.

Серце вікінга—

Страх імперії геть,

Гонить уночі голос богів.

Серце вікінга—

Треба допомогти братам,

Ми одні біля чужих берегів.

Серце вікінга…

Серце вікінга…

Серце вікінга…

Серце вікінга!