Нужно проснуться - Виконт

Я видел сон о тёмных днях, и свет

Не мог найти к людским сердцам дорогу

И вдруг, проснувшись, мне пришел ответ

Что я не сплю, и в этот сумрак

сон пришёл за мной.

И этот сон открыл мне свой секрет,

Добавив в чашу горсть любви и крови.

Он рассказал о том, что больше нет

Отпора злу и человек

забыл, что он герой.

Нет!

Наша мощь не ушла ни куда

Боль, яркий свет, кровь и вода

Ветер и гром святы всегда

В наших сердцах.

Нет!

Наша мощь — стихия огня,

Молнии бьют в спину врага

Мы не умрём, мы навсегда.

Нужно проснуться!

И шепчет сон, вам не раскрыть глаза,

И правда дней дана теперь не многим

Героев нет, не будет никогда

И род людской забыл про долг

Он занят лишь собой.

Вещает сон: «Я видел города,

Где лучших жгли, и жизнь лишали воли

Зачем вам свет, здесь жрут самих себя?

Ещё лишь миг и мой триумф

над миром вознесёт».

Я бачив сон про темні дні, і світло

Не міг знайти до людських сердець дорогу

І раптом, прокинувшись, мені надійшла відповідь

Що я не сплю, і цей сутінки

сон прийшов за мною.

І цей сон відкрив мені свій секрет,

Додавши в чашу жменю любові та крові.

Він розповів про те, що більше немає

Відсічі злу та людина

забув, що він герой.

Ні!

Наша міць не пішла ні куди

Біль, яскраве світло, кров і вода

Вітер і гром святі завжди

У наших серцях.

Ні!

Наша міць— стихія вогню,

Блискавки б'ють у спину ворога

Ми не помремо, ми назавжди.

Потрібно прокинутися!

І шепоче сон, вам не¦розкрити очі,

Іправда днів дана тепер не багато чим

Героїв немає, не буде ніколи

І рід людський забув про борг

Він зайнятий лише собою.

Віщає сон: «Я бачив міста,

Де кращих палили, і життя позбавляли волі

Навіщо вам світло тут жеруть самих себе?

Ще мить і мій тріумф

над світом піднесе».