Две грозы - Виконт

Тор:

-Нет запретов — рядом гроза,

Свежий ветер бьёт по глазам

Руны цепью в долгом пути пророчат

Ярость зверя, молнии сталь заточат.

Верный молот бьёт по врагам, дороги,

Честь и слава лягут к ногам немногих.

Край суровых северных гор,

Я Бог-воитель, я Аса Тор.

Перун:

-Я рождён был в тёплых краях,

Но я не знал, что значит слабость и страх,

В кулак сжимая ярость клубящихся туч,

Я проклинаю слабость, ветер могуч.

Герои бьют поклоны, жертвы и кровь

Победу взял над смертью, я — кара богов

Проступит надпись в небе отблеском рун

Я прародитель грома, грозный Перун.

— Уступить дорогу я не могу.

-Не волнуйся, я тебе помогу.

-Я привык один летать в небесах.

— Но я хозяин вольный в этих местах.

-Силу гор и небес, я несу от земли

И мне перечить не смеет никто

Бывало, горы шатались от схваток моих,

Миры дрожали до самых основ.

-Но я такой же как ты — я — воевода богов

Моя дорога не знала преград

Я грозным криком своим, отбросил смерть и врагов

Меня не сдвинуть — ни шагу назад.

Я страж вселенной,

Но приходят, словно боль,

Мечты — запретный плод

Терзают вновь и вновь.

Я так хотел

Уйти без лишних слов,

Но дело сильных

Охранять покой.

— А ты силён, Перун, едва ли найдётся более достойный противник.

— Твоя сила не меньше, Тор.

Расскажи мне о своём мире.

Знания о первоистоках

других вселенных всегда занимали меня.

— Мой мир красив и суров, девять миров как гордый ветер пронизывает великое

дерево.

В начале была лишь бездна…

Тор:

-Немає заборон — поруч гроза,

Свіжий вітер б'є по очах

Руни ланцюгом в довгому шляху пророкують

Лють звіра, блискавки сталь заточать.

Вірний молот б'є по ворогах, дороги,

Честь і слава ляжуть до ног небагатьох.

Край суворих північних гір,

Я Бог-войовник, я Аса Тор.

Перун:

-Я народжений був у теплих краях,

Але я не знав, що означає слабкість і страх,

У кулак стискаючи лють хмар, що клубяться,

Я проклинаю слабкість, вітер могутній.

Герої б'ють поклони, жертви та кров

Перемогу взяв над смертю, я — кара богів

Проступить напис у небі відблиском рун

Я прабатько грому, грізний Перун.

—Поступити дорогу я не можу.

-Не хвилюйся, я тобі допоможу.

-Я звик один літати в небесах.

— Але господар вільний у цих місцях.

-Силу гір і небес, я несу від землі

І мені суперечити не сміє ніхто

Бувало, гори хиталися від моїх сутичок,

Мири тремтіли до самих основ.

-Але я такий ж як ти — я — воєвода богів

Моя дорога не знала перешкод

Я грізним криком своїм, відкинув смерть і ворогів

Мене не зрушити — ні кроку назад.

Я сторож всесвіту,

Але приходять, наче біль,

Мрії — заборонений плід

Терзають знову і знову.

Я так хотів

Піти без зайвих слів,

Але справа сильних

Охороняти спокій.

— А ти сильний, Перуне, навряд чи знайдеться більш гідний супротивник.

— Твоя сила не менша, Тор.

Розкажи мені про свій світ.

Знання про першоджерела

інших всесвітів завжди займали мене.

— Мій світ гарний і суровий, дев'ять світів як гордий вітер пронизує велике

дерево.

На початку була лише безодня…