The Emperor In His War Room - Van Der Graaf Generator

I. THE EMPEROR

Standing in the space that holds the silent lace of night

away from you

You think that you can hold the searing, moulten gold between

your fingers …

But it slips through, tearing tendons as it goes,

Exposing the white of a knuckle …

Flesh-and-metal forming letters in the mould.

Cradling you gun, after choosing the ones you think should die-

Lying on the hill … crawling over the windowsill into your

living-room

They stare out, glass-eyed aimless heads,

Bodies torn by vultures.

You are the man whose hands are rank with the smell of death.

Saviour of the Fallen, Protector of the Weak,

Friend of the Tall Ones, Keeper of the Peace …

Ah, but it is the only way you know …

Looking out to sea, a flattened plane of weeds which bear no living

You crush life in your fist as your heart is kissed by the lips

of death

Ghosts betray you, ghosts betray you, in the night they steal your eye

From it’s socket …

And the ball hangs fallen on your cheek.

Complaining tongues are stilled;

a thousand mouths are filled

with rusting metal.

Your face a shade of green;

somehow you try to speak through all the

garbage in your mouth

But it won’t come out, and you cannot frame the words

As your stepson

Throws your fame into the flames and you are burned.

Saviour of the Fallen, Protector of the Weak,

Friend of the Tall Ones, Keeper of the Peace.

Ah, but it is the only way you know …

Ii.

THE ROOM

Live by sword and you shall die so,

All your power shall come to nought,

Every life you take is part of your own,

Death, not power, is what you’ve bought.

Cringing in your room as the outriders of doom step

on your threshold;

Begging for your life as the impartial knife sinks in your

screaming flesh …

Without malice, merely taking murder’s toll,

You must pay the price of hate, and that price is your soul …

Live in peace or die forever in your war-room.

І. ІМПЕРАТОР

Стоячи в просторі, що тримає мовчазне мереживо ночі

далеко від тебе

Ти думаєш, що зможеш утримати пекуче, розплавлене золото між ними

твої пальці…

Але воно прослизає, розриваючи сухожилля,

Викриваючи білизну колотки...

У формі букви з плоті й металу.

Тримаючи свою зброю, вибравши ті, які, на вашу думку, повинні померти...

Лежачи на пагорбі… переповзаючи через підвіконня у себе

Вітальня

Вони дивляться, безцільні голови зі скляними очима,

Тіла, розірвані грифами.

Ти той чоловік, чиї руки з’являються запахом смерті.

Спас занепалих, Покровитель слабких,

Друг Високих, Хранитель Миру…

Ах, але це єдиний спосіб, який ви знаєте…

Виглядаючи на море, приплюснуту площину бур’янів, які не живуть

Ти тиснеш життя в кулаці, коли твоє серце цілують губи

смерті

Привиди зраджують вас, привиди зраджують вас, вночі вони крадуть ваше око

З його розетки…

І м’яч висить упавшим на твоїй щоці.

Язики, що скаржилися, затихають;

тисяча ротів наповнена

з іржавим металом.

Ваше обличчя відтінок зеленого;

якось ти намагаєшся проговорити все

сміття в роті

Але це не вийде, і ви не можете сформулювати слова

Як ваш пасинок

Кидає твою славу в полум'я, і ​​ти згораєш.

Спас занепалих, Покровитель слабких,

Друг Високих, Хранитель Миру.

Ах, але це єдиний спосіб, який ви знаєте…

II.

КІМНАТА

Живи мечем і так помреш,

Вся твоя сила зійде нанівець,

Кожне життя, яке ви берете, є частиною вашего власного,

Смерть, а не влада — це те, що ви купили.

Згинаючись у вашій кімнаті, як переможці дум кроку

на вашому порозі;

Благати про ваше життя, коли неупереджений ніж тоне у вас

кричуща плоть…

Без злоби, просто беручи плату за вбивство,

Ви повинні заплатити ціну ненависті, і ця ціна — ваша душа…

Живи в мирі або помри назавжди у своїй війні.