Alfa Berlina - Van Der Graaf Generator

In the fullness of time, when it’s all waxed and waned

and the cycle’s complete maybe it’ll make sense at last,

all the strangeness explained, all the stories discrete.

Maybe then it’ll all be clear.

I’ve got a Iifetime’s library of unreliable mementoes

and I could show you one or two

if it’s of interest, it’d be an education

for me to simply talk you through

how I wore my innocence as some kind of novelty

as if I didn’t know

between the devil and the deep blue sea

lay the fire down below.

All sense of caution was abandoned in the moment,

our eagerness to claim the day.

The dice we rolled would take us anywhere

and there were no excuses left to stay.

This was the time, this was the chance to go

and do it in some style.

Just turn your face up to the summer sun

and drive a thousand miles

in an Alfa Berlina.

I saw a wolf high on the mountain pass,

the stars were tumbling end to end.

I knew I’d never feel as free as this again.

The sea below us like a looking-glass,

we drifted through the hair-pin bends

in the Alfa Berlina.

So very long ago, so far away,

it’s all time out of mind

but when I think about the way it was

we were recklessly alive

in the Alfa Berlina.

In the fullness of time I can look back and say

I first fell on my feet

in the Alfa.

У повноті часу, коли все це наростає й згасає

і цикл завершено, можливо, нарешті це матиме сенс,

всі дивності пояснюються, всі історії дискретні.

Можливо, тоді все стане ясно.

У мене ціла бібліотека ненадійних сувенірів

і я можу показати вам один чи два

якщо це цікаво, це було б освіта

щоб я просто розповіла вам

як я носив свою невинність як яксь новинку

ніби я не знаю

між дияволом і глибоким синім морем

розкладіть вогонь внизу.

Будь-яке почуття обережності було покинуто в цей момент,

наше бажання заявити день.

Кінцеві кістки приведуть нас куди завгодно

і не залишилося виправдань залишитися.

Це був час, це була можливість піти

і зробіть це в якомусь стилі.

Просто поверніть обличчя до літнього сонця

і проїхати тисячу миль

в Alfa Berlina.

Я бачив вовка високо на гірському перевалі,

зірки крутилися з кінця в кінець.

Я знав, що більше ніколи не відчутиму себе так вільним.

Море під нами як задзеркалля,

ми пропливали крізь вигини шпильок

в Alfa Berlina.

Так дуже давно, так далеко,

це все з розуму

але коли я подумаю про те, як це було

ми були безрозсудно живі

в Alfa Berlina.

У повноті часу я можу озирнутися назад і сказати

Я вперше впав на ноги

в Альфі.