Домик на окраине - Валентина Толкунова

На речке качаются ялики,

А к речке спускается сад;

Там падают в августе яблоки,

О крышу ночами стучат.

Там, полон великого таинства,

Хранит сладких снов забытьё

Тот домик на самой окраине,

Где детство промчалось моё.

Домик на окраине,

Скоро он будет снесён.

Только лишь в памяти, в памяти

Вечно останется он.

Как от печки-каменки,

Снова согреюсь теплом,

Домик на окраине

Жить будет в сердце моём.

Ни пяди родного не отдано

Забвенью и жизни пустой.

Вот так — не чужбина, а родина

Нас греет своей добротой.

В разлуке всё видится старенький,

Мне ставший когда-то судьбой,

Тот домик на самой окраине

С дымком над кирпичной трубой.

На річці гойдаються ялики,

А до річки спускається сад;

Там падають у серпні яблука,

Про дах ночами стукають.

Там, сповнений великого таїнства,

Зберігає солодких снів забуття

Той будиночок на самій околиці,

Де дитинство промчало моє.

Будиночок на околиці,

Скоро він буде знесений.

Тільки в пам'яті, в пам'яті

Вічно лишиться він.

Як від печі-кам'янки,

Знову зігріюся теплом,

Будиночок на околиці

Житиме в моєму серці.

Ні п'яди рідного не віддано

Забуття і життя порожній.

Ось так — не чужина, а батьківщина

Нас гріє своєю добротою.

У розлуці все бачиться старенький,

Мені колись долею,

Той будиночок на самій околиці

З димком над цегляною трубою.