Выпады - Trilogy Soldiers

Открытого выхода нет, имения опечатаны,

Так и не начат поиск собственного взгляда,

Баррикадами обставлены возможные пути к бегству,

Под плетью три ушедшие с детства.

Не убеждай в обратном, не вопи мне о свободе,

Непоколебимый люд, а ты не вправе назваться народом.

Я в свои годы трезво вижу ситуацию,

И это собственная прихоть в ней же оставаться.

Я нуждаюсь в вашей тупости, нуждаюсь в этой острой боли,

Как волк в неволе жаждет свежей теплой крови.

Эти мысли считаны с клочка бумаги смятого —

Протест всему тому, во что вы верите так свято.

Торговля свободой, раздача умов,

Утрата облика, зависимость от левых оков —

Такого ваше содержание, мое же призвание —

Достучаться к вам дабы всего лишь поделиться знаниями.

Там где нет выхода только выпады

В сторону твоей свободы ради выгоды,

Ищи ответы, делай выводы

Для кого ты человек, а для кого всего лишь выродок.

Эти отпечатки пальцев ежедневным калейдоскопом,

В нем единицы наверх, а сотни вниз скопом,

Здесь главная преграда боль и страх личные,

А эгоизм и наглость современные рамки приличия.

Люди осколки, якобы, цветных разбитых стекол,

В пространстве вариантов я с ними около.

Пока кто-то лицом в подушку прячет слезы

Я хлопаю дверями пока еще не поздно.

Не складно верить себе при таких раскладах,

Мой личный выбор меня опрокинет и ладно,

Зато теперь в прок интуиции и чувствам,

Своя же собственная боль еще одно напутствие.

Очередные выпады судьбы и новый этап,

Вроде бегут часы, но снова что-то не так,

За жалостью страх, за болью пережитки прошлого,

Верю судьба эту игру играет ненарочно.

Там где нет выхода только выпады

В сторону твоей свободы ради выгоды,

Ищи ответы, делай выводы

Для кого ты человек, а для кого всего лишь выродок.

Відкритого виходу немає, маєтки опечатані,

Так і не розпочато пошук власного погляду,

Барикадами обставлені можливі шляхи до втечі,

Під батогом троє пішли з дитинства.

Не переконуй у протилежному, не кричи мені про свободу,

Непохитний народ, а ти не маєш права назватися народом.

Я у свої роки тверезо бачу ситуацію,

І це власна забаганка в ній же залишатися.

Я потребую вашої тупості, потребую цього гострого болю,

Як вовк у неволі жадає свіжої теплої крові.

Ці думки раховані з клаптика паперу зім'ятого.

Протест усьому, у що ви вірите так свято.

Торгівля свободою, роздача умів,

Втрата вигляду, залежність від лівих оков.

Такого ваш зміст, моє ж покликання

Достукатися до вас щоб лише поділитися знаннями.

Там де немає виходу лише випади

У бік твоєї свободи заради зиску,

Шукай відповіді, роби висновки

Для кого ти людина, а для кого лише виродок.

Ці відбитки пальців щоденним калейдоскопом,

У ньому одиниці нагору, а сотні вниз гуртом,

Тут головна перешкода – біль і страх особисті,

А егоїзм та нахабство сучасні рамки пристойності.

Люди уламки, нібито, кольорового розбитого скла,

У просторі варіантів я з ними близько.

Поки хтось обличчям у подушку ховає сльози

Я ляскаю дверима поки що не пізно.

Не важко вірити собі за таких розкладів,

Мій особистий вибір мене перекине і добре,

Зате тепер у користь інтуїції та почуттям,

Свій же власний біль ще один наказ.

Чергові випади долі та новий етап,

Начебто біжить годинник, але знову щось не так,

За жалем страх, за болем пережитки минулого,

Вірю, доля цю гру грає ненароком.

Там де немає виходу лише випади

У бік твоєї свободи заради зиску,

Шукай відповіді, роби висновки

Для кого ти людина, а для кого лише виродок.