Открытый космос - Trilogy Soldiers

Оконная рама, за стеклом открытый космос,

Созвездия молчат, слышно только мой внутренний компас.

Пальцы, вальсируя по клавишам, вбивают строки,

Мысли далеки и просты, я где-то в их потоке.

Человек, часть и целое, черное и белое,

Поиски вечного источника в засухе бренного.

Важное и второстепенное, душа вселенной,

Продолжает расширяться дальше, во всех направлениях.

Еще один вдох, мир кружится в моем сознании,

Просыпается с первыми лучами, ранними.

Окутывая светом голубую планету,

Светило мне дает возможность найти ответы.

Все по-прежнему.

Вселенная живет и веет тайнами,

несет знания веков на расстояния дальние

Бесконечный поток идей и открытий,

мы навсегда связаны с космосом невидимой нитью

Открытый космос давно позабытая тайна,

Словно возглас, затерянный между мирами.

Ускоряя мысли, проникая в смыслы,

Человек всегда будет смотреть на небо в поиске истин.

Холодное мерцание, вверху вековой покой,

Мое бриллиантовое небо, расскажи мне кто я такой.

Ответом тишина и мне будто бы память стерли,

Но я ищу свой путь по сжатию в груди и горле.

В мире головоломок поиски светящихся нитей,

Я закрываю глаза и огибаю Юпитер.

Вижу созвездия и их дыханию внемлю,

Но ничего не найдя под уро возвращаюсь на землю.

Тайна останется тайной и станет только крепче,

Но от этого лишь больше сердце о поиске шепчет.

И не пытайся удержать, укутываясь в плаще,

Лучше ходить по тупикам, чем не пытаться вообще.

Нас не берут твои плевки из сарафанного радио,

Есть та же сказка и у нас выходит создавать ее.

Лишь после смерти космос ответит, кто был близок,

Когда наши могилы здесь покроит снегом сизым.

Открытый космос не просто развеянный вакуум,

Карта вечного поиска, бездомный оракул.

Первопричины жизни шифрами где-то вдали,

но ничего не упрятать от ощущений моих.

Я слышу шепот вселенной в минуты отчаяния,

Смотрю сквозь потолок бессонными ночами.

И обращаюсь к ней за самым мудрым советом,

мы всегда за одно, спасибо за ответ твой.

Эта связь не зрима, но питает каждого,

ты в ней микрочастица, но такая важная.

Когда вечерние сумерки обнажают огни,

Взгляни в открытую тайну, к окну подойди.

Віконна рама, за склом відкритий космос,

Сузір'я мовчать, чути тільки мій внутрішній компас.

Пальці, вальсуючи по клавішах, вбивають рядки,

Думки далекі та прості, я десь у їхньому потоці.

Людина, частина і ціле, чорне та біле,

Пошуки вічного джерела в посусі тлінного.

Важливе і другорядне, душа всесвіту,

Продовжує розширюватись далі, у всіх напрямках.

Ще один вдих, світ крутиться в моїй свідомості,

Прокидається з першими променями, ранніми.

Окутуючи світлом блакитну планету,

Світило мені дозволяє знайти відповіді.

Все по-старому.

Всесвіт живе і віє таємницями,

несе знання віків на відстані дальні

Нескінченний потік ідей та відкриттів,

ми назавжди пов'язані з космосом невидимою ниткою

Відкритий космос давно забута таємниця,

Немов вигук, загублений між світами.

Прискорюючи думки, проникаючи у смисли,

Людина завжди дивитиметься на небо у пошуку істин.

Холодне мерехтіння, вгорі віковий спокій,

Моє діамантове небо, розкажи мені, хто я такий.

Відповіддю тиша і мені ніби пам'ять стерли,

Але я шукаю свій шлях зі стиснення в грудях та горлі.

У світі головоломок пошуки ниток, що світяться,

Я заплющую очі і огинаю Юпітер.

Бачу сузір'я та їх дихання послухаю,

Але нічого не знайшовши під уро повертаюся на землю.

Таємниця залишиться таємницею і стане тільки міцнішою,

Але від цього лише більше серце про пошук шепоче.

І не намагайся утримати, укутаючись у плащі,

Краще ходити по глухих кутах, ніж не намагатися взагалі.

Нас не беруть твої плювки із сарафанного радіо,

Є та сама казка і в нас виходить створювати її.

Лише після смерті космос відповість, хто був близький,

Коли наші могили тут покриє снігом сизим.

Відкритий космос не просто розвіяний вакуум,

Карта вічного пошуку, бездомний оракул.

Першопричини життя шифрами десь вдалині,

але нічого не сховати від моїх відчуттів.

Я чую шепіт всесвіту в хвилини відчаю,

Дивлюсь крізь стелю безсонними ночами.

І звертаюся до неї за наймудрішою порадою,

ми завжди за одне, дякую за відповідь твою.

Цей зв'язок не зримий, але живить кожного,

ти у ній мікрочастинка, але така важлива.

Коли вечірні сутінки оголюють вогні,

Поглянь у відкриту таємницю, до вікна підійди.