Лабиринты - Trilogy Soldiers

В ожидании кары небесной

Моя карма не треснет.

Изоляция праведных в этой камере тесной.

Камни как вес брони, период полураспада.

Как умудрились они через перила не падать?

Этот парад планет не в твою пользу.

Раз уж не умеешь летать, то остается только ползать.

Вопросы на I-Pod залить:

Кто там у края Земли, и что под зарыто?

Тайны Империи Зла.

Им передан знак.

Значит ответы развеяны, но стоит искать.

Стоит сильнее стать!

Апелляция к Богу:

Скажи, правильно ли опираться на догмы?

Операция сложная, речи запутаны,

Но легче путь пройти с тем, кто за пультом мира.

Мириады звезд - мотивация думать.

До Рая шаг всего, но миллиарды в аду ведь.

Скажи отец, для кого эти повести,

Если поезд ушел?

Бесконечные поиски.

Боязно ведь, оказаться слабым.

В этом бурном потоке без весла плыть.

Стальными челюстями позвонки пережаты.

По звонку отчаливать, пора прогонять провожатых.

Вес печали списать на случайность ошибки эфира…

А пробудившись залиться чифиром.

«Кому?»

и «Зачем?», «Почему?»

и «Куда?», как обычно.

Ложь в аналоге и нынче в привычном двоичном.

О стену кирпич лови эффектом бумеранга.

На личности не перейти в пределах своего же ранга.

Ни те в ответе и ни те зализывают раны.

Ни те на нарах и ни те уходят рано.

Детей хоронит мама, вены режут приближенные -

Происки Дьявола или судьба прокаженная?!

Поэтому вопросы устремились выше!

Услышит, если есть Он, а нет – хоть заполнится ниша.

Трижды «Аминь», и кто-то душу начал реставрировать.

Билет заказан, не забудь прокомпостировать.

Уверенный шаг вперед перед бездной познаний.

Знамя наперевес, в дорогу без опозданий.

Кто указатели ставил в лабиринтах этих,

За периметром стен, где алгоритм в ответах?!

Пламя горит во тьме, парадоксы оставь!

Истины нет в вине, пора бы взрослыми стать.

Вопрос порохом в бочке, фитиль - восприятие.

И рас уж есть фитиль, стоит взорвать её.

С азартом плавить лед раскаленной сталью.

Кто-то увязнет по горло, раз колоду сдали.

Куда ведет колея?

Довелось пути менять!

По лабиринтам времени ходить мне вечно,

Решать с теми ли я, и нужен ли им путь мой млечный.

Бесчеловечным быть в вопросах самоконтроля!

Рубить с плеча все, что несносные играет роли.

Нолики вместо крестиков, галочки вместо прочерков.

Другие пути в улочки судьбы заводят ночью.

Все настолько точно, размерено и продумано!..

Вроде дорог немерено, при этом шарюсь в тупую.

В лабиринтах сознания вечные пробки,

В повороты понимание стало входить неловко.

Нету гарантий, что вернусь нормальным человеком,

Что на вопросы формальные не отвечу бегом.

Хотя куда бежать, когда вокруг заборы и стены,

И эти строки вдруг не разорвут чьи-то схемы.

«Скажется – сбудется» – вариант не для этого мира,

Когда коробка на плечах, лабиринт и квартира.

В очікуванні кари небесної

Моя карма не тріснутиме.

Ізоляція праведних у цій тісній камері.

Камені як вага броні, період напіврозпаду.

Як умудрилися вони через перила не падати?

Цей парад планет не на твою користь.

Якщо вже не вмієш літати, то залишається тільки повзати.

Питання на I-Pod залити:

Хто там у краю Землі, і що під закопане?

Таємниці Імперії Зла.

Їм передано знак.

Отже, відповіді розвіяні, але варто шукати.

Варто сильніше стати!

Апеляція до Бога:

Скажи, чи правильно спиратись на догми?

Операція складна, мови заплутані,

Але легше шлях пройти з тим, хто за пультом світу.

Міріади зірок – мотивація думати.

До Раю крок всього, але ж мільярди в пеклі.

Скажи батько, для кого ці повісті,

Якщо поїзд пішов?

Нескінченні пошуки.

Адже боязно, виявитися слабким.

У цьому бурхливому потоці без весла плисти.

Сталевими щелепами хребці перетиснуті.

По дзвінку вирушати, настав час проганяти проводжатих.

Вагу смутку списати на випадковість помилки ефіру…

А прокинувшись залитися чифіром.

"Кому?"

і «Навіщо?», «Чому?»

і «Куди?», як завжди.

Брехня в аналогу і нині у звичному двійковому.

О стіну цегла лови ефектом бумеранга.

На особи не перейти в межах свого ж рангу.

Ні ті у відповіді, ні ті зализують рани.

Ні ті на нарах і ті рано.

Дітей ховає мама, вени ріжуть наближені

Підступи Диявола чи доля прокажена?!

Тому питання звернулися вище!

Почує, якщо Він є, а ні – хоч заповниться ніша.

Тричі «Амінь» і хтось душу почав реставрувати.

Квиток замовлений, не забудь прокомпостувати.

Впевнений крок уперед перед безоднею знань.

Прапор напереваж, у дорогу без запізнень.

Хто вказівники ставив у цих лабіринтах,

За периметром стін, де алгоритм у відповідях?!

Полум'я горить у темряві, парадокси залиш!

Істини немає у вині, настав час дорослими стати.

Питання порохом у бочці, гніт - сприйняття.

І вже є гніт, варто підірвати її.

З азартом плавити лід розпеченою сталлю.

Хтось загрузне по горло, коли колоду здали.

Куди веде колія?

Довелося шляху міняти!

По лабіринтах часу ходити мені вічно,

Вирішувати з тими я, і чи потрібен їм шлях мій чумацький.

Нелюдським бути у питаннях самоконтролю!

Рубати з плеча все, що нестерпні відіграють ролі.

Нулики замість хрестиків, галочки замість прочерків.

Інші шляхи до вуличок долі заводять уночі.

Все настільки точно, розмірено та продумано!

Начебто доріг непомірно, при цьому шаря в тупу.

У лабіринтах свідомості вічні пробки,

У повороти розуміння стало входити ніяково.

Немає гарантій, що повернуся нормальною людиною,

Що на запитання формальні не відповім бігом.

Хоча куди бігти, коли навколо паркани та стіни,

І ці рядки раптом не розірвуть чиїсь схеми.

«Позначиться – збудеться» – варіант не для цього світу,

Коли коробка на плечах, лабіринт та квартира.