Un parapluie pour deux - Thomas Fersen

J’habite au sixième

Une chambre sans vue,

À la semaine,

La semaine ou la rue.

Je laisse mes quatre murs entre eux

Quand le ciel est bleu,

Je prends un parapluie pour deux

Quand le ciel est pluvieux.

Avec toi, on n’est pas pieds nus

Pour aller dans la rue.

Je descends sans lumière

À cause du propriétaire,

Je paye au lance-pierre.

Je laisse mes quatre murs entre eux

Quand le ciel est bleu,

Je prends un parapluie pour deux

Quand le ciel est pluvieux.

Avec toi, on n’est pas pieds nus

Pour aller dans la rue.

À tous les étages,

On rencontre des gens

Qui vous dévisagent

Sans desserer les dents.

Je descends quatre à quatre

Quand le ciel est bleu,

Je descends sur la rampe

Quand le ciel est pluvieux

Avec eux, on n’est pas pieds nus

Pour aller dans la rue.

Ici la brique est rousse

Et les murs en sont noirs,

Et les filles sont douces

Sur ces fonds repoussoirs.

Je laisse mes quatre murs entre eux

Pour les mauvais trottoirs,

Je prends un parapluie pour deux

S’il commence à pleuvoir.

Allez viens, on n’est pas pieds nus

Pour aller dans la rue

Я живу на шостому

Кімната без краєвиду,

щотижня,

Тиждень чи вулиця.

Я залишаю свої чотири стіни між ними

Коли небо блакитне,

Я беру парасольку на двох

Коли на небі йде дощ.

З тобою ми не босоніж

Щоб піти на вулицю.

Я спускаюся без світла

Через власника,

Я плачу рогаткою.

Я залишаю свої чотири стіни між ними

Коли небо блакитне,

Я беру парасольку на двох

Коли на небі йде дощ.

З тобою ми не босоніж

Щоб піти на вулицю.

На всіх поверхах,

Ми зустрічаємо людей

які дивляться на тебе

Не розхитуючи зубів.

Я спускаюся чотири на чотири

Коли небо блакитне,

Я спускаюся по рампі

Коли на небі йде дощ

З ними ми не босоніж

Щоб піти на вулицю.

Тут цегла червона

І стіни чорні,

А дівчата милі

На цих відштовхуючих фонах.

Я залишаю свої чотири стіни між ними

За погані тротуари,

Я беру парасольку на двох

Якщо почнеться дощ.

Давай, ми не босоніж

Щоб піти на вулицю