Les papillons - Thomas Fersen

Sans attendre la quille

Je sors de ma coquille

Dsertant la caserne

Qui me gouverne

Pour flner dans la rue

Avec d’autre recrues

Dans nos manteaux d’hiver

Papillons verts.

C’est au coeur de la ville

La vie civile

Que nos soldes sont bues.

Les bourgeoises enchantes

De se dsargenter

D’aller faire les boutiques

Papillons chics…

Les papillons… Les papillons…

Le diable nous emporte

Avec les feuilles mortes

Au grand bal des fantomes

Papillons jaunes

Ou dans quelque mange

Sous les flocons de neige

Angliques et mouillants

Papillons blancs.

La cigarette au bec

Je poursuis ma cueillette

En regardant descendre

Un papillon de cendre

Dans l’anonymat

D’une salle de cinma

Parmi d’autre poussires

En habit de lumire…

Les papillons… Les papillons…

Dire que mes vingt ans

Je les passe tuer le temps

Sans connatre la gloire

D’etre un seul soir

Un as de la voltige

Matador de vingt piges

Un coquelicot qui bouge

Papillons rouges.

Moi, c’est gris d’alcool

Que je prends mon envol

Dans la rue vers minuit

Papillons gris.

La Lune les libre

Et, sous les rverbres

Ce sont les noctambules

Qui dambulent…

Les papillons… Les papillons…

Parfois, parmi le nombre

On voit une ombre

Qui fait parler ses yeux

Papillons bleus

Mais on n’coute rien:

On pense autre chose

Quand ses lvres nous causent

Papillons roses

Et parfois, on la suit

Sous son grand parapluie

Mais son prnom nous fuit

Papillons de nuit

Et quand, le lendemain

Il reste sur la main

L’ombre de son parfum

Tout un jardin

Elle est dj loin.

Elle n’est plus qu’un point

Et c’est le dsespoir

Papillons noirs…

Car sur le guridon

Griffonn au crayon

Il reste un papillon:

«Adieu Lon».

Les papillons… Les papillons…

Не чекаючи кіля

Я виходжу зі своєї оболонки

Дезертирство з казарм

Хто мною керує

Щоб прогулятися по вулиці

З іншими новобранцями

У наших зимових пальтах

Зелені метелики.

Це в центрі міста

цивільне життя

Що наші залишки випили.

Зачаровані буржуа

Щоб закінчилися гроші

Ходити по магазинам

Шикарні метелики…

Метелики... Метелики...

Диявол забере нас

З мертвим листям

На Великому балу привидів

жовті метелики

Або в якійсь їсти

Під сніжинками

Англіка і змочування

Білі метелики.

Сигарета в дзьобі

Я продовжую свій вибір

Дивлячись униз

Метелик з попелу

В анонімності

З кінотеатру

Серед іншого пилу

Одягнений у світло...

Метелики... Метелики...

Скажи, що мої двадцять років

Я витрачаю їх, вбиваючи час

Не знаючи слави

Бути лише один вечір

Ас вищого пілотажу

Двадцятирічний Матадор

Рухомий мак

Червоні метелики.

Я, він сірий від алкоголю

Що я літаю

На вулиці близько півночі

Сірі метелики.

Місяць звільняє їх

І під ліхтарями

Це нічні сови

Хто блукає...

Метелики... Метелики...

Іноді серед числа

Ми бачимо тінь

Хто змушує свої очі говорити

блакитні метелики

Але ми нічого не слухаємо:

Ми думаємо про інше

Коли його губи викликають нас

рожеві метелики

А іноді ми йдемо за нею

Під його великою парасолькою

Але його ім’я вислизає від нас

Нічні метелики

А коли, наступного дня

Він залишається на руці

Тінь її парфумів

Цілий сад

Вона вже пішла.

Вона просто крапка

І це відчай

Чорні метелики…

Тому що на гуридоні

Олівець Грифон

Залишився метелик:

«Прощай Леон».

Метелики... Метелики...