Ma douceur - Thomas Fersen

Ô ma douceur

Je rentre à la maison

L'âme et le pantalon

Débraillés

J’ai bu comme un siphon

J’ai la bouche en chiffon

Je reviens sans un rond

Nettoyé

Le nez en couleur

Et le teint rubicond

Je rentre à reculons

Au foyer

Implorant ton pardon

Dans une sourde oraison

De hoquets, de jurons

Émaillée

Ô ma douceur…

Ô ma douceur

Je rentre mais c’est long

Et j’en crache mes poumons

D'être à pied

J’ai l’hiver aux talons

Et mon pauvre veston

Dans son rang de boutons

Veut bailler

Un fond de liqueur

Et je tiens le ponpon

Je risque le plomb

À brailler

Et le ciel me répond

Une pluis de postillons

C’est un temps de saison

Vous croyez?

Ô ma douceur…

En passant sur le pont

Je me dis: «à quoi bon …»

Et puis: «allons, allons…»

Je riais

Et voilà que je pleure

Comme un petit qarçon

Dans les bras d’un piéton

Effrayé

Il me remet d’aplomb

Car cet homme est maçon

Et moi, comme un pinson

Égayé

Par son petit flacon

Je rentre à la maison

L'âme et le pantalon

Débraillés

Ô ma douceur…

Puis le jour moribond

Revient de l’horizon

Pour battre les buissons

Les clapiers

Moi je baisse le front

Comme un pilleur de troncs

Je rentre à la maison

Dévoyé

Ô ma douceur

J’ai peur de l’abandon

Je rentre à la maison

Te choyer

Ô ma douceur

Ô mon doux compagnon

Mon toutou de salon

Je rentre à la maison

Je rentre à la maison

Je rentre à la maison…

Ô ma douceur

О моя солодкість

Я йду додому

Душа і штани

пошарпаний

Я пив як сифон

У мене в роті ганчірка

Повертаюся без кола

Прибраний

Ніс в кольорі

І рум’яний колір обличчя

Я йду назад

Додому

Просячи у вас прощення

В глухій молитві

Від гикавки, від лайливих слів

Емальований

О моя солодкість...

О моя солодкість

Я заходжу, але це довго

І я виплюнув свої легені

бути пішки

У мене зима на п’ятах

І моя бідна куртка

У неї ряд ґудзиків

хоче позіхнути

Дно лікеру

І я тримаю помпон

Я ризикую привести

Репетувати

І небо відповідає мені

Багато постильонів

Це сезонна погода

Ви думаєте?

О моя солодкість...

Переїзд через міст

Я кажу: "Який сенс..."

А потім: «Давайте, давайте…»

я сміявся

І тут я плачу

Як маленький хлопчик

В обіймах пішохода

Боїться

Він знову ставить мене на ноги

Бо ця людина — муляр

А я, як зяблик

Посвітлішав

За своєю маленькою пляшкою

Я йду додому

Душа і штани

пошарпаний

О моя солодкість...

Потім день смерті

Повертається з горизонту

Щоб бити кущі

Хати

Я опускаю голову

Як розбійник сундуків

Я йду додому

Збочена

О моя солодкість

Я боюся покинути

Я йду додому

балувати тебе

О моя солодкість

О мій милий супутник

Моя вітальня собачка

Я йду додому

Я йду додому

Я йду додому…

О моя солодкість