J'suis mort - Thomas Fersen

Mon crâne est posé comme une pomme

Sur le serpent de ma colonne

La nuit, dans cet accoutrement

Je sors du placard à vêtements

Quand vous dormez, je hante les ténèbres

J’me promène en costume de zèbre

Je suis squelette alors évidemment

Je sors du placard à vêtements

J’suis mort et j’en fais pas un drame

Mon job c’est à la foire du Trône

C’est moi qui fait crier les femmes

Je suis squelette au train fantôme

Ma femme et son amant Robert

Ne connaissent pas le remords

Ils coulent une existence pépère

Sans moi depuis que je suis mort

Ils m’ont avec persévérance

Et sans scrupule empoisonné

Histoire de toucher l’assurance

Sans jamais être soupçonnés

J’suis mort et j’en fais pas un drame

Mon job c’est à la foire du Trône

C’est moi qui fait crier les femmes

Je suis squelette au train fantôme

Je leur fais mon joli sourire

Je leur caresse les cheveux

Elles sont jeunes, la mort les fait rire

Elles sont belles, la mort n’est qu’un jeu

À l’aube, je rase les murs

Et par les trottoirs parisiens

De peur qu’ils me volent un fémur

Je rentre en évitant les chiens

J’suis mort et j’en fais pas un drame

Mon job c’est à la foire du Trône

C’est moi qui fait crier les femmes

Je suis squelette au train fantôme

Мій череп поставлений як яблуко

На змію моєї колони

Вночі в такому вбранні

Я виходжу з шафи для одягу

Коли ти спиш, я переслідую темряву

Я ходжу в костюмі зебри

Очевидно, що я скелет

Я виходжу з шафи для одягу

Я мертвий, і я не влаштовую з цього драму

Моя робота на тронному ярмарку

Це я змушую жінок кричати

Я скелет у поїзді-привиді

Моя дружина та її коханець Роберт

Не знаю каяття

Вони протікають зручним існуванням

Без мене відколи я помер

Вони тримають мене наполегливо

І безсоромно отруївся

Історія збору страховки

Ніколи не підозрюючи

Я мертвий, і я не влаштовую з цього драму

Моя робота на тронному ярмарку

Це я змушую жінок кричати

Я скелет у поїзді-привиді

Дарую їм свою гарну посмішку

Я гладю їх по волоссю

Вони молоді, смерть змушує їх сміятися

Вони прекрасні, смерть – це просто гра

На світанку я обіймаю стіни

І на тротуарах Парижа

Щоб не вкрали мою стегну

Я уникаю собак

Я мертвий, і я не влаштовую з цього драму

Моя робота на тронному ярмарку

Це я змушую жінок кричати

Я скелет у поїзді-привиді