Mon macabre - Thomas Fersen

Depuis qu’j’me suis cogné la tête

Depuis qu’je suis tombé de l’arbre

J’entends le pas de mon squelette

J’entends son cliquetis de sabre

«Squelette, mon ami

Veux-tu du salami?

Squelette, mon garçon

Veux-tu du saucisson?

Je comprends ton mal-être

Dans l’armure de l’ancêtre

Tes soirées sont mortelles

Dans l’armoire à dentelles.»

Alors il se débine

Par la fenêtre à guillotine

La lune, astre obscène

Eclaire la scène

Je le retrouve dans mon lit

En proie à la mélancolie

Je le surprends dans mon fauteuil

En train d’fumer des clous d’cercueil

«Squelette, mon petit

Veux-tu des spaghettis?

Squelette, mon cousin

Veux-tu du jus d’raisin?

L’ordinaire est ingrat

Dans le vieux débarras

L’ordinaire est chagrin

Dans l’armoire à sapin.»

Alors il se débine

Par la fenêtre à guillotine

La lune, astre obscène

Eclaire la scène

Mon squelette est un tendre

Caché sous la cuirasse

Il ne veut plus attendre

Il veut qu’on l’embrasse

«Squelette, mon chéri

Tu es logé, tu es nourri

Squelette, tu es blanchi

Oui mais le lit n’est pas garni

Trouve-toi une amoureuse

Mais pas trop chatouilleuse

Pour jouer aux osselets

Dans le placard à balais.»

Alors il se débine

Par la fenêtre à guillotine

La lune, astre obscène

Eclaire la scène

Et sur l'épave d’une mobylette

Le voilà parti dans la nuit

Il roule comme un poulet sans tête

Et tout fini dans un grand bruit

«Squelette, mon macabre

T’es rentré dans un arbre

Tu conduis comme un manche

Moi j’suis tombé d’ma branche.»

Mes soirées sont chagrines

Dans la maison en ruine

Le puits me désespère

Dans son manteau de lierre

Alors je me débine

Par la fenêtre à guillotine

La lune, astre obscène

Eclaire la scène

Так як я вдарився головою

Так як я впав з дерева

Я чую кроки свого скелета

Я чую, як клацає його шабля

«Скелет, друже

Хочеш салямі?

Скелет, мій хлопчик

Хочеш ковбаси?

Я розумію ваш дискомфорт

В обладунках предка

Твої вечори смертельні

У мереживній шафі».

Тому він відходить

Через вікно стулки

Місяць, непристойна зірка

Освітлюйте сцену

Я знаходжу його у своєму ліжку

В полоні меланхолії

Я ловлю його у своєму кріслі

Куріння цвяхів для труни

«Скелет, мій любий

Хочеш спагетті?

Скелет, мій двоюрідний брат

Хочеш виноградного соку?

Звичайний невдячний

У старій камері зберігання

Звичайне – це горе

У шафі на дереві».

Тому він відходить

Через вікно стулки

Місяць, непристойна зірка

Освітлюйте сцену

Мій скелет ніжний

Схований під нагрудником

Він не хоче більше чекати

Він хоче, щоб його поцілували

«Скелет, мій любий

Вас поселили, вас годують

Скелет, ти вибілений

Так, але ліжко не обставлене

знайти собі коханця

Але не надто лоскоче

Грати в кульки

У шафі з мітлами».

Тому він відходить

Через вікно стулки

Місяць, непристойна зірка

Освітлюйте сцену

І на уламках мопеда

Ось він пішов у ніч

Він котиться, як курка без голови

І все закінчилося тріском

«Скелет, мій жахливий

Ти наткнувся на дерево

Ти їздиш як палиця

Я впав зі своєї гілки».

Мої вечори сумні

У зруйнованому будинку

Криниця зневіряє мене

У своїй мантії з плюща

Тому я тікаю

Через вікно стулки

Місяць, непристойна зірка

Освітлюйте сцену