La chapelle de la joie - Thomas Fersen

J’oublie de manger mon sandwich

Et je songe à me faire prêtre

Quand elle paraît à sa fenêtre

Comme une sainte dans sa niche

Barbe, cheveux, sourcils incultes

Mon jardin est à l’abandon

J'éteins la télé qui m’insulte

Et comme je suis un fin guidon

Je prends mon vélo par les cornes

J’ai donné quelques tours de roue

Le ciel est pâle, le matin morne

À sa fenêtre à guillotine

Mon regard est toujours pendu

Dommage qu’une paire de bottines

Soit tout ce qui s’offre à ma vue

Lorsqu’elle apparaît sur son socle

Qu’elle brille dans son cadre doré

J’en laisse tomber mon monocle

Je gambade à travers les prés

Je prends mon vélo par les cornes

J’ai donné quelques tours de roue

Le ciel est pâle, le matin morne

Dans cette lumière d’aquarium

Le front appuyé sur la vitre

Avec ma barbe et mon teint d’huître

Je traumatise le géranium

Alors elle écarte la brume

La brume de ses rideaux de soie

Et dans la chambre qui s’allume

Eclate la chapelle de la joie

Je prends mon vélo par les cornes

J’ai donné quelques tours de roue

Le ciel est pâle, le matin morne

Derrière mes rideaux de cretonne

Rêvassant dans le demi-jour

Je suis comme une jeune fille bretonne

Je brode en attendant l’amour

Je prends mon vélo par les cornes

J’ai donné quelques tours de roue

Le ciel est pâle, le matin morne

(Merci à Claire pour cettes paroles)

Я забуваю з'їсти свій сендвіч

А я думаю стати священиком

Коли вона з'являється у своєму вікні

Як свята в своїй ніші

Неокультурені борода, волосся, брови

Мій сад покинутий

Я вимикаю телевізор, який мене ображає

А так як я чудовий кермо

Я беру велосипед за роги

Я зробив кілька обертів

Небо бліде, ранок похмурий

Біля його стулки вікна

Мій погляд досі висить

Шкода, пара ботильйонів

Будьте все на виду

Коли вона з'являється на своїй базі

Нехай він сяє у своїй золотій рамі

Я кидаю свій монокль

Я бавлюся луками

Я беру велосипед за роги

Я зробив кілька обертів

Небо бліде, ранок похмурий

У цьому акваріумі світло

Лоб, спираючись на скло

З моєю бородою і моїм устричним кольором обличчя

Я травмую герань

Так вона розчищає туман

Туман її шовкових штор

І в кімнаті, яка світиться

Розбити Каплицю Радості

Я беру велосипед за роги

Я зробив кілька обертів

Небо бліде, ранок похмурий

За моїми кретоновими шторами

Мріяти в напівтемряві

Я як бретонська дівчина

Я вишиваю в очікуванні кохання

Я беру велосипед за роги

Я зробив кілька обертів

Небо бліде, ранок похмурий

(Дякую Клер за ці слова)