L'enfant sorcière - Thomas Fersen

Elle était l’enfant d’une famille très orthodoxe et fière

D’une premère union, elle ne voulait pas dire sa prière

À l'église, elle avait peur de l’homme noir dans sa chaire

Et comme elle montrait cette aversion pour le service divin

Elle fut confiée à l’homme noir, un homme dur, afin

Que le Seigneur pût conduire son œuvre triste à bonne fin

Sous les ronces et le lierre est la tombe de l’enfant sorcière

Sous les ronces et le lierre est la tombe de l’enfant sorcière

Refusant le plan conçu pour elle par l’Insondable Maître

Elle s’est enfuie, on l’a trouvée en haut du bois de hêtres

Son habit de pénitente avait passé par-dessus tête

Elle fascinait les truites prudentes de la rivière

Charmait les oiseaux, menait son jeu avec une vipère

Elle fut reprise et enfermée au presbytère

Sous les ronces et le lierre est la tombe de l’enfant sorcière

Sous les ronces et le lierre est la tombe de l’enfant sorcière

Elle se glissa dehors, enfant de fée ou de lutin

Dans une petite fosse creusée dans les haricots du jardin

On l’a retrouvée mouillée de rosée du matin

Il y a eu grande tristesse parmi notre petit nombre

Au moment où le cercueil allait descendre dans la tombe

On a entendu un cri venant du royaume des ombres

Par le chirurgien, le couvercle de bois fut enlevé

En nous regardant, la petite morte lentement s’est levée

Poursuivie par les enfants, comme une chatte elle s’est sauvée

Elle s’est effondrée sans vie en haut, en haut du bois de hêtres

Les enfants l’ont cajolée dans l’espoir de la faire renaitre

Le sacristain dans le vent faisait résonner sa clochette

Sous les ronces et le lierre est la tombe de l’enfant sorcière

Sous les ronces et le lierre est la tombe de l’enfant sorcière

Вона була дитиною дуже православної і гордої родини

Від першого союзу вона не хотіла молитися

У церкві вона злякалася чорношкірого чоловіка на кафедрі

І як вона виявила цю огиду до богослужіння

Її довірили чорношкірому, крутому чоловікові

Нехай Господь доведе його сумну справу до доброго кінця

Під лохами та плющем — могила дитини-відьми

Під лохами та плющем — могила дитини-відьми

Відмовляючись від плану, задуманого для неї Незбагненним Майстром

Вона втекла, ми її знайшли в буковому лісі

Її звичка розкаятися впала в її голову

Вона зачарувала обережну форель річки

Зачарував птахів, пограв у свою гру з гадюкою

Її знову схопили і замкнули в парасоні

Під лохами та плющем — могила дитини-відьми

Під лохами та плющем — могила дитини-відьми

Вона вислизнула, дитина феї чи пікі

У невеличкій ямці, викопаній у бобах городу

Знайшов її мокрою від ранкової роси

Серед наших небагатьох був великий смуток

Як труна мала спуститися в могилу

Ми почули крик із царства тіней

Хірург зняв дерев’яну кришку

Дивлячись на нас, мерці повільно вставали

Переслідувана дітьми, як кішка втекла

Вона впала неживою високо, в буковому лісі

Діти обіймали її в надії повернути її до життя

Панощик на вітрі подзвонив

Під лохами та плющем — могила дитини-відьми

Під лохами та плющем — могила дитини-відьми