Dans les transports - Thomas Fersen

Moi qui fait ce trajet les yeux fermés

Distrait par un décret sans intérêt

J’ai raté l’arrêt, ainsi je resterai

Pendu par la main dans les transports en commun.

Je finis ma nuit sur la barre d’appui

Sauf si l’on prend mon pied pour un vieux papier.

Dans les courbes, les chromes aimantent les mains

Mes doigts meurent sous la paume de mon prochain.

«Robespierre», je vais m’asseoir, «Danton», «Desmoulins»

Je traverse l’histoire sur un strapontin

Une banquette de moleskine, un banc de sardines

La foule est mon berceau.

Je me dépêche vers toi à l’heure où l’on s'écrase.

Elle appuie de tout son poids mais la foule est courtoise.

Je reçois l’accolade des camarades.

L’hiver, le froid l’est moins dans les transports en commun.

Je me rends, mains en l’air par le funiculaire

Vers la chaude prison de ta combinaison.

Je poursuis mon rêve dans les transports en grève

Et le dernier cahot me réveille au dépôt.

Dans les transports en commun, les filles sont nerveuses.

Les hommes ont le pied marin et la main baladeuse.

Sur la banquette où je me jette

Je tords, le temps est long, mon ticket de carton…

Car l’allure est modeste à cause des travaux

Et mon cœur, sous ma veste, est un moineau.

Au hasard je rencontre le cadran d’une montre…

Si je te dis, en plus que j’ai raté le bus

Avec ce retard là, tu ne m’ouvriras pas.

Autant faire demi-tour et remettre l’amour.

Dans le bois, je gratte nos deux prénoms

Avec la date de péremption, dans les transports en commun…

Я їду в цю подорож із закритими очима

Відволікся неактуальним указом

Я пропустив зупинку, тому залишуся

Повісили за руку в громадському транспорті.

Я закінчую свою ніч на ручці

Хіба що мою ногу не приймуть за старий папір.

На вигинах хром намагнічує руки

У мене пальці вмирають під долонею сусіда.

«Робесп'єр», я сяду, «Дантон», «Дезмулен»

Я проходжу історію на сидінні для стрибків

Лавка з молескіна, лава з сардин

Натовп — моя колиска.

Я поспішаю до вас, як ми розбиваємося.

Вона тисне всією своєю вагою, але натовп ввічливий.

Я отримую обійми від товаришів.

Взимку в громадському транспорті холодно менше.

Я йду, руки вгору біля фунікулера

До теплої в'язниці твого костюма.

Страйкую за своєю мрією в транспорті

І остання шишка будить мене в депо.

У громадському транспорті дівчата нервують.

У чоловіків морські ноги і блукаючі руки.

На лаві, куди кидаюсь

Кручу, час довгий, мій картонний квиток...

Бо через роботи темпи скромні

А серце моє під курткою — горобець.

Випадково натрапив на циферблат годинника...

Якщо скажу вам, до того ж я пропустив автобус

З такою затримкою ти мені двері не відкриєш.

Можна було б повернутись і повернути любов.

У лісі я видряпаю два наші імена

Із закінченням терміну придатності в громадському транспорті...