Chez toi - Thomas Fersen

C’est gentil chez toi

Et depuis un mois

Que tu me reçois

Ben je m’aperçois

Que c’est un peu mon toit

Que les choses me tutoient

Elles parlent de moi

Elles parlent de toi

Depuis le bahut breton

Jusqu'à la commode

Me revient tout un feuilleton

En dix épisodes

Sur cette vieille marquise

Toute défoncée

La première nuit fut exquise

Pas moyen de pioncer

Je voulais reprendre mon souffle

Revenir à la vie

En me traitant de pantoufle

Tu m’as poursuivi

Tu m’as rejoint sur ce pouf

Plutôt mort que vif

Je n’ai pas eu le temps de dire «ouf»

J'étais dans tes griffes

Ce fauteuil à grand dossier

Brodé d’une rose

Fait parti des initiés

Il sait quelque chose

Nous avons notre secret

Chaise de jardin

Et ce petit tabouret

Est un vieux copain

Depuis que j’ai jeté le masque

D’honnête plombier

Il a supporté nos frasques

Ton pauvre sommier

Jusqu'à cette nouvelle bourrasque

Vendredi dernier

Où tu m’as laissé mou et flasque

Dans ton pigeonnier

C’est gentil chez toi

Et depuis un mois

Que tu me reçois

Ben je m’aperçois

Que c’est un peu mon toit

Que les choses me tutoient

Elles parlent de moi

Elles parlent de toi

Mais pas assez à mon goût

Car je le sens bien

Elles ne me disent pas tout

Et l’envie me vient

De fouiller dans tes affaires

Pendant ton absence

Tant pis si je vais en enfer

Ou à la potence

Je soulève le matelas

J’ouvre les tiroirs

Je plonge et je fais un plat

Dans l’eau du miroir

J’ouvre ton journal de bord

Quel calendrier

Anatole, Alphonse, Hector

Je ne suis pas le premier

J’interroge ton calepin

J’essaye tes bas

Je mélange Arsène Lupin

Et Ali Baba

Et puis soudain je sursaute

Comme pris en faute

Mes yeux se posent sur toi

Dans un cadre en bois

Je m’allonge sur le lit

Rongé de remords

Lui aussi est démoli

Il n’a plus de ressort

Ça me rend neurasthénique

Ces antiquités

Vaudrait mieux plier boutique

Et puis tout quitter

Mais

C’est gentil chez toi

Et depuis un mois

Que tu me reçois

Ben je m’aperçois

Que c’est un peu mon toit

Que les choses me tutoient

Elles parlent de moi

Elles parlent de toi

Це приємно з тобою

І на місяць

Щоб ви мене прийняли

Ну я бачу

Це мій дах

Дозволь мені справи

Вони говорять про мене

Вони говорять про вас

З бретонського серванта

Аж до комода

Повертається до мене ціла мильна опера

У десяти серіях

На цю стару маркізу

весь забитий камінням

Перша ніч була шикарною

Немає можливості закладати

Хотілося перевести дух

Повернись до життя

Називає мене тапочкою

Ти гнався за мною

Ти приєднався до мене на тому пуфі

Швидше мертвий, ніж живий

Я не встиг сказати "фу"

Я був у твоїх лапах

Це крісло з високою спинкою

Вишита трояндою

Належить до посвячених

Він щось знає

У нас є свій секрет

Крісло садове

І цей маленький табурет

Старий друг

Відколи я викинув маску

чесний сантехнік

Він мирився з нашими витівками

Ваша бідна пружина

До цієї нової грози

Остання п'ятниця

Де ти залишив мене млявим і млявим

У твоїй голубник

Це приємно з тобою

І на місяць

Щоб ви мене прийняли

Ну я бачу

Це мій дах

Дозволь мені справи

Вони говорять про мене

Вони говорять про вас

Але на мій смак недостатньо

Тому що я це відчуваю

Мені не все розповідають

І бажання приходить до мене

Щоб порпатися у своїх речах

Під час вашої відсутності

Шкода, якщо я потраплю в пекло

Або на шибеницю

Я піднімаю матрац

Я відкриваю ящики

Я пірнаю і готую страву

У воді дзеркало

Відкриваю твій щоденник

Який розклад

Анатоль, Альфонс, Гектор

Я не перший

Я ставлю під сумнів ваш блокнот

Я приміряю твої панчохи

Я змішую Арсена Люпена

І Алі Баба

І тут раптом я стрибаю

Ніби спійманий на провині

Мої очі на вас

В дерев'яній рамі

Я лежу на ліжку

Охоплений докорами сумління

Він теж знесений

У нього вже немає весни

Це робить мене неврастенічною

Ці антикваріат

Краще зігніть цех

А потім залишити все

але

Це приємно з тобою

І на місяць

Щоб ви мене прийняли

Ну я бачу

Це мій дах

Дозволь мені справи

Вони говорять про мене

Вони говорять про вас