Город детей - Татьяна Овсиенко

В ясный погожий день в парке гуляла я Стайка смешных детей в прятки играла там

Обо всём позабыв.

И почему-то вдруг остановилась я Только никто вокруг не замечал меня

Мы чужие для них.

Мы уж не те, город детей

Ты не узнал нас, а мы ведь здесь жили

Помнишь, как стать мы спешили большими

Город детей.

Утром вставать мне лень из дому мы бежим

Нам в этот долгий день город принадлежит

Как большая игра.

Джунгли — в густых кустах, в ящике — целый дом

Ног не согнуть никак, но хорошо нам в нём

Было вместе тогда.

В ясний погожий день у парку гуляла я Зграйка смішних дітей у схованки грала там

Про все забувши.

І чомусь раптом зупинилася я Тільки ніхто навколо не помічав мене

Ми чужі для них.

Ми вже не ті, місто дітей

Ти не впізнав нас, а ми адже тут жили

Пам'ятаєш, як стати ми поспішали великими

Місто дітей.

Вранці вставати мені ліньки з дому ми біжимо

Нам у цей довгий день місто належить

Як велика гра.

Джунглі - в густих кущах, в ящику - цілий будинок

Ніг не  зігнути ніяк, але добре нам у ньому

Було разом тоді.