Капитан - Татьяна Овсиенко

Быстро сгорел закат и не спешил рассвет, ночь была чарующе душистой.

Напоминал твой взгляд ласковый лунный свет, и любви хотелось только чистой.

А когда под шелест волн ты шептал: в меня влюблён, - мне казалось, счастье где-то близко.

Вспомни, капитан, жаркий летний наш роман.

Страсти ураган бился под тельняшкой.

Вспомни, капитан, как удрал ты в океан.

Уплыла в туман белая фуражка.

Слушала я слова, кругом шла голова: звал меня в неведомые страны.

В глупых своих мечтах я представляла: «Ах!

Буду я женою капитана!»

Бился лёгкий шторм в причал и кораблик наш качал, оказались все слова обманом.

Вспомни, капитан, жаркий летний наш роман.

Страсти ураган бился под тельняшкой.

Вспомни, капитан, как удрал ты в океан.

Уплыла в туман белая фуражка.

Я перестала ждать, слёзы давно не лью, стала вновь доверчиво-ручная.

И ни к чему скрывать: я тебя не люблю, и в толпе тебя я не узнаю.

Мне с тобой не повезло, и однажды всем назло я влюблюсь в водителя трамвая.

Вспомни, капитан, жаркий летний наш роман.

Страсти ураган бился под тельняшкой.

Вспомни, капитан, как удрал ты в океан.

Уплыла в туман белая фуражка.

Вспомни, капитан, жаркий летний наш роман.

Страсти ураган бился под тельняшкой.

Вспомни, капитан, как удрал ты в океан.

Уплыла в туман белая фуражка.

Швидко згорів захід сонця і не поспішав світанок, ніч була чарівно запашною.

Нагадував твій погляд лагідне місячне світло, і кохання хотілося лише чистим.

А коли під шелест хвиль ти шепотів: у мене закоханий, мені здавалося, щастя десь близько.

Згадай, капітане, жаркий літній наш роман.

Пристрасті ураган бився під тільником.

Згадай, капітане, як ти втік в океан.

Поплив у туман білий кашкет.

Слухала я слова, навколо йшла голова: кликав мене до невідомих країн.

У дурних мріях я уявляла: «Ах!

Буду я дружиною капітана!

Бився легкий шторм у причал і наш кораблик гойдав, виявилися всі слова обманом.

Згадай, капітане, жаркий літній наш роман.

Пристрасті ураган бився під тільником.

Згадай, капітане, як ти втік в океан.

Поплив у туман білий кашкет.

Я перестала чекати, сльози давно не ллю, стала знову довірливо-ручна.

І нема чого приховувати: я тебе не люблю, і в натовпі тебе я не впізнаю.

Мені з тобою не пощастило, і одного разу всім на зло я закохаюся у водія трамвая.

Згадай, капітане, жаркий літній наш роман.

Пристрасті ураган бився під тільником.

Згадай, капітане, як ти втік в океан.

Поплив у туман білий кашкет.

Згадай, капітане, жаркий літній наш роман.

Пристрасті ураган бився під тільником.

Згадай, капітане, як ти втік в океан.

Поплив у туман білий кашкет.