Лестница - Тамара Гвердцители

Сходятся двери метро словно занавес,

Кто-то уедет, а кто-то останется.

Мы не убиты и даже не ранены,

Рельсы как равенства знак.

Прошлым становится вдруг настоящее,

Вдоль эскалатора взгляды скользящие.

Мы отступаем от края заранее,

Все превращая в пустяк.

Припев:

Вверх по лестнице, вниз по лестнице,

И опять мы отводим свой взгляд.

Вверх по лестнице, вниз по лестнице,

Кто-то к небу, а кто-то назад.

Гаснут секунды и ветки надломлены,

Тени исчезли под светом неоновым.

Одновременно два поезда тронутся

От безнадёжной любви.

Солнечно или дожди на поверхности,

Разницы нет для расставшихся без вести.

Мы обменяемся нашей бессонницей

Глядя, как тают огни.

Припев:

Вверх по лестнице, вниз по лестнице,

И опять мы отводим свой взгляд.

Вверх по лестнице, вниз по лестнице,

Кто-то к небу, а кто-то назад.

Проигрыш

Вверх по лестнице, вниз по лестнице,

И опять мы отводим свой взгляд.

Вверх по лестнице, вниз по лестнице,

Кто-то к небу, а кто-то назад.

Сходяться двері метро немов завіса,

Хтось поїде, а хтось залишиться.

Ми не вбиті і навіть не поранені,

Рейки як знак рівності.

Минулим стає раптом справжнє,

Вздовж ескалатора погляди ковзаючі.

Ми відступаємо від краю заздалегідь,

Все перетворюючи на дрібниця.

Приспів:

Вгору по сходах, вниз по сходах,

І знову ми відводимо свій погляд.

Вгору по сходах, вниз по сходах,

Хтось до неба, а хтось назад.

Гаснуть секунди і гілки надламані,

Тіні зникли під світлом неоновим.

Одночасно два потяги рушать

Від безнадійного кохання.

Сонячно або дощі на поверхні,

Різниці немає для тих, хто розлучився безвісти.

Ми обміняємося нашим безсонням

Дивлячись, як тануть вогні.

Приспів:

Вгору по сходах, вниз по сходах,

І знову ми відводимо свій погляд.

Вгору по сходах, вниз по сходах,

Хтось до неба, а хтось назад.

Програш

Вгору по сходах, вниз по сходах,

І знову ми відводимо свій погляд.

Вгору по сходах, вниз по сходах,

Хтось до неба, а хтось назад.