Колокол - Тамара Гвердцители

Колокол ждёт.

Птицы тревожные мирно парят,

Солнце на время согреет, уйдёт.

Озимнею дорогой.

Только на миг

Встретит тебя умоляющий взгляд,

В гомоне всех голосов тихий крик.

Подожди немного…

Припев:

Музыка роз, торжественной радости.

Сильный мороз.

И эта натянутость

Улыбки моей без слёз…

Я останусь с тобою, отпуская тебя!

Ты совсем ещё мальчик, дитя!

Этот мир, что мы любим, кем-то так не любим!

Постарайся вернуться живым!

Колокол ждёт.

Я не отсрочки прошу у него,

Я умоляю его промолчать.

Пой, зябкая позёмка.

Вот этот миг,

Чуть оцарапает холод щеки.

Взмах на прощание сильной руки

На милого ребёнка.

Припев:

Музыка роз, торжественной радости.

Сильный мороз.

И эта натянутость

Улыбки моей без слёз…

Я останусь с тобою, отпуская тебя!

Ты совсем ещё мальчик, дитя!

Этот мир, что мы любим, кем-то так не любим!

Постарайся вернуться живым!

Смерть — ты не старуха под ножом!

Ты — юности разорванная нить!

Не сметь!

Он абсолютно ни при чём!

Он искренне лишь начинает жить!

Лишь начинает жить…

Проигрыш

Этот мир, что мы любим, кем-то так не любим…

Но ты обязан вернуться вернуться живым… живым…

Дзвон чекає.

Птахи тривожні мирно ширяють,

Сонце на якийсь час зігріє, піде.

Озимою дорогою.

Тільки на мить

Зустріне тебе благаючий погляд,

У гомоні всіх голосів тихий крик.

Почекай трохи…

Приспів:

Музика троянд, урочистої радості.

Сильний мороз.

І ця натягнутість

Посмішки моєї без сліз.

Я залишусь з тобою, відпускаючи тебе!

Ти зовсім ще хлопчик, дитино!

Цей світ, що ми любимо, кимось так не любимо!

Постарайся повернутися живим!

Дзвон чекає.

Я не відстрочки прошу у нього,

Я благаю його промовчати.

Співай, мерзляка поземка.

Ось ця мить,

Трохи подряпає холод щоки.

Помах на прощання сильної руки

На милу дитину.

Приспів:

Музика троянд, урочистої радості.

Сильний мороз.

І ця натягнутість

Посмішки моєї без сліз.

Я залишусь з тобою, відпускаючи тебе!

Ти зовсім ще хлопчик, дитино!

Цей світ, що ми любимо, кимось так не любимо!

Постарайся повернутися живим!

Смерть – ти не стара під ножем!

Ти – юності розірвана нитка!

Чи не сміти!

Він абсолютно ні до чого!

Він щиро лише починає жити!

Лише починає жити.

Програш

Цей світ, що ми любимо, кимось так не любимо.

Але ти маєш повернутися повернутися живим… живим…