Заблудшая овечка - Светлана Копылова

1. Я — заблудшая овечка

В мире пламенных страстей,

Я — фитиль коптящей свечки

Средь сияющих свечей,

Я сама себе не рада,

Я живу совсем не так,

И средь розового сада

Я — нескошенный сорняк.

2. Я — исчадие порока,

Я — творительница зла,

И зарыт в земле глубоко

Мой единственный талант,

Но сквозь звёздные отверстья

Проникает дивный свет,

И душа уже не верит,

Что на небе жизни нет.

3. Пусть расхожими путями

Я идти обречена,

В поединках со страстями

Вновь и вновь побеждена,

Пусть в паденьях беспрестанных

Я карабкаюсь наверх,

И порой никак не встать мне —

Так тяжёл бывает грех…

1. Я - заблудла овечка

У світі полум'яних пристрастей,

Я - гніт коптить свічки

Серед сяючих свічок,

Я сама себе не рада,

Я живу зовсім не так,

І серед рожевого саду

Я - нескошене бур'ян.

2. Я - виснаження пороку,

Я — твориця зла,

І заритий у землі глибоко

Мій єдиний талант,

Але крізь зоряні отвори

Проникає чудове світло,

І душа вже не вірить,

Що на небі життя немає.

3. Нехай широкими шляхами

Я йти приречена,

У поєдинках з пристрастями

Знову і знову переможена,

Нехай у падіннях безперервних

Я карабкаюсь нагору,

І іноді ніяк не встати мені —

Так тяжкий буває гріх.