Морские звёзды - Светлана Копылова

Любил один философ размышлять,

Гуляя в предрассветный час у моря,

О смысле жизни, радости и горе,

О том, зачем нам жить и умирать.

Однажды ночью был большой прилив —

На пляже он хозяйничал без меры —

Но наступил отлив, и вдруг весь берег

Усыпан стал плеядой звёзд морских.

И звёзды, оказавшись без воды,

Под солнцем обречённо высыхали,

Прощаясь с жизнью, горестно вздыхали

И ждали неминуемой беды.

Философ думал: так и наша жизнь

В одно мгновенье может оборваться.

Наверное, не стоит и пытаться

Разгадывать по звёздам высший смысл.

Любив один філософ розмірковувати,

Гуляючи в передсвітанковий час біля моря,

Про сенс життя, радість і горе,

Про те, навіщо нам жити і вмирати.

Якось уночі був великий приплив —

На пляжі він господарював без міри —

Але настав відлив, і раптом весь берег

Усипаний став плеядою зірок морських.

І зірки, опинившись без води,

Під сонцем приречено висихали,

Прощаючись із життям, сумно зітхали

І чекали неминучого лиха.

Філософ думав: так і наше життя

В одну мить може обірватися.

Напевно, не варто і намагатися

Розгадувати за зірками вищий сенс.