Дупло - Светлана Копылова

И перед ним, взглянув пытливо, Господень ангел вдруг возник.

-Молил ты Господа, — сказал он, — открыть тебе Его дела:

Зачем одни живут в печали, другие же — не знают зла.

2. И вот, повёл посланник Бога его далёко за село:

Там был источник у дороги и дерево с большим дуплом.

-Сиди, мой друг, в дупле, покуда я не вернусь, и наблюдай:

Сюда приходит много люда, ты лишь себя не выдавай.

3. И ангел словно растворился… Старик залез в дупло и ждал.

Вдруг видит он: остановился богатый путник на привал.

Сел на ковёр, порезал сала, достал набитый кошелёк,

И долго золото считал он, жуя просаленный кусок.

4. Когда богач, напившись чаю, собрал оставшийся паёк,

То не заметил, как случайно он обронил свой кошелёк.

Старик в дупле сидит и видит: ушёл богач, пришёл другой:

Одежда скромная по виду, в котомке — хлебушек с водой.

5. Платочек расстелил на травке, водичкой хлебушек запил…

Увидев кошелёк, так рад был, что даже шёл куда — забыл.

Домой отправился, довольный… Старик же всё в дупле сидит.

Глядит: идёт дорогой дольней бедняк в лохмотьях — жалкий вид.

6. Но не успел ещё бедняга омыть в источнике чело, —

Вернулся тут богач и нагло стал требовать свой кошелёк.

И находясь в порыве злости, его безжалостно он бил…

Упал бедняк на камень острый и тихо дух свой испустил.

7. Но не найдя своей пропажи, богач бежал — и был таков!

Старик в дупле заплакал даже, как вдруг явился ангел вновь.

Спросил его: «Ну, что ты видел?»

— «Несправедливость лишь одну!

Невыносимо, ангел, видеть мне безнаказанной вину!»

8. — Теперь, старик, меня послушай, — сказал он, свой рассказ начав, —

Нашедший кошелёк — был лучшим когда-то другом богача.

Но тот богач был слишком жадным, он хитрым и коварным был,

И вот при помощи обмана он друга напрочь разорил.

9. А тот бедняк и сам когда-то ограбил брата и убил,

Но всё, покаявшись, раздал он и смерть такую же просил.

И внял Господь его молитвам: дал мученический венец.

И тут старик в слезах воскликнул: «Небесный справедлив Отец!»

І перед ним, глянувши допитливо, ангел Господній раптом виник.

-Молив ти Господа, — сказав він, — відкрити тобі Його діла:

Навіщо одні живуть у печалі, інші ж — не знають зла.

2. І ось, повів посланець Бога його далеко за село.

Там було джерело біля дороги і дерево з великим дуплом.

-Сиди, мій друже, в дупле, поки я не повернуся, і спостерігай:

Сюди приходить багато люду, ти тільки себе не видавай.

3. І ангел ніби розчинився… Старий заліз у дупло і чекав.

Раптом бачить він: зупинився багатий мандрівник на привал.

Сів на килим, порізав сала, дістав набитий гаманець,

І довго золото вважав він, жуючи просалений шматок.

4. Коли багатій, напившись чаю, зібрав пайок, що залишився,

То не помітив, як випадково він озброїв свій гаманець.

Старий у дупле сидить і бачить: пішов багатій, прийшов інший:

Одяг скромний по виду, в торбинці хлібців з водою.

5. Хустку розстелив на травці, водою хліба запив ...

Побачивши гаманець, так радий був, що навіть ішов кудись — забув.

Додому вирушив, задоволений… Старий, що все в дуплі сидить.

Дивиться: іде дорогою дольнею бідняк у лахміттях — жалюгідний вигляд.

6. Але не встиг ще бідолаха омити в джерелі чоло, —

Повернувся тут багатій і нахабно став вимагати свій гаманець.

І перебуваючи в пориві агресії, його безжально він бив...

Впав бідолах на камінь гострий і тихо дух свій випустив.

7. Але не знайшовши своєї зникнення, багатій біг і був таким!

Старий у дупле заплакав навіть, як раптом з'явився ангел знову.

Запитав його: «Ну, що ти бачив?»

- «Несправедливість лише одну!

Нестерпно, ангел, бачити мені безкарною вину!»

8. — Тепер, старий, мене послухай, — сказав він, почавши свою розповідь, —

Знайшов гаманець — був найкращим колись другом багатія.

Але той багатій був занадто жадібним, він хитрим і підступним був,

І ось за допомогою обману він друга геть-чисто розорив.

9. А той бідняк і сам колись пограбував брата і вбив,

Але все, покаявшись, роздав він і таку смерть просив.

І послухав Господь його молитвам: дав мученицький вінець.

І тут старий у сльозах вигукнув: «Небесний справедливий Отче!»