Путник милый - Сурганова и Оркестр

Путник милый, ты далече,

Но с тобой я говорю.

В небесах зажглися свечи

Провожающих зарю.

Путник мой, скорей направо G Dm

Обрати свой светлый взор,

Там живет дракон лукавый, E A

Мой властитель с давних пор.

Вот в пещере у дракона

Нет пощады, нет закона.

И висит на стенке плеть,

Чтобы песен мне не петь.

И дракон крылатый мучит,

Он меня смиренью учит.

Чтоб забыла детский смех,

Чтоб стала лучше всех.

Ты слишком уверен в своих руках, G Cm

Ты думаешь, хватит сил.

Нажатьем ладони бросать меня в прах

Гостеприимных могил.

И ты уверен в своих правах

Увенчивать и свергать.

Ты хочешь быть богом хотя бы в словах,

Огнем заливая снега.

Но, знаешь, твоя рука не сильней G# G

Той, что хранит меня.

И я, повинуясь одной лишь ей,

Стою, не боясь огня.

И я, лишь ей покоряясь одной, G Cm

Спокойно встречу твой взгляд.

Fm Cm

Мне жизнь возвратят за той стеной,

Где вечно сияет сад.

Путник милый, в город дальний

Унеси мои слова,

Чтобы сделался печальней

Тот, кем я еще жива…

Мандрівник, ти далеко,

Але з тобою я кажу.

У небесах зажглися свічки

Проводжають зорю.

Мандрівник, швидше направо G Dm

Зверни свій світлий погляд,

Там живе дракон лукавий, E A

Мій володар з давніх-давен.

Ось у печері у дракона

Немає пощади, немає закону.

І висить на стінці батіг,

Щоб пісень мені не співати.

І дракон крилатий мучить,

Він мене впокорює.

Щоб забула дитячий сміх,

Щоб стала найкращою.

Ти дуже впевнений у своїх руках, Cm

Ти думаєш, вистачить сил.

Натисканням долоні кидати мене в прах

Гостинні могили.

І ти впевнений у своїх правах

Увінчувати і скидати.

Ти хочеш бути богом хоча б у словах,

Вогнем залив снігу.

Але, знаєш, твоя рука не сильніша за G# G

Той, що береже мене.

І я, підкоряючись лише їй,

Стою, не боячись вогню.

І я, лише їй підкоряючись одній, Cm

Спокійно зустріну твій погляд.

Fm Cm

Мені життя повернуть за тією стіною,

Де вічно сяє сад.

Подорожній милий, у місто далекий

Винеси мої слова,

Щоб став сумнішим

Той, ким я ще жива...