Ливень осенний - Сурганова и Оркестр

Хлещет по окнам ливень осенний,

Брызжут осколки-струи на ступени,

Вымыв до глянца листья сирени.

В сердце, как в поле, льет с небосклона,

Плещет и плещет дождь монотонно,

Морем стекает по раме оконной.

Я здесь лишь гость, бреду по лужам.

Скажи мне, дождь, кому я нужен?

Хлещет и хлещет дождь терпеливо,

В сердце и поле так нелюдимо –

Рядом ни друга нет, ни любимой.

Лоб ощущает холод ладони,

Ливень осенний все монотонней,

Брызжут осколки по раме оконной.

Я здесь лишь гость, бегу по лужам.

Скажи мне, дождь, зачем я нужен?

Хлещет и хлещет дождь терпеливо,

В сердце и поле так нелюдимо –

Рядом ни друга нет, ни любимой.

В сердце, как в поле, льет с небосклона,

Плещет и плещет дождь монотонно,

Морем стекает по раме оконной.

По раме оконной.

По раме оконной.

По раме оконной.

По раме оконной.

По раме оконной.

По раме оконной.

По раме оконной.

По раме оконной.

Я здесь лишь гость, бегу по лужам.

Скажи мне, дождь, кому я нужен?

Я здесь лишь гость, бегу по лужам.

Скажи мне, дождь, зачем я нужен?

Хлеще по вікнах злива осіння,

Бризнуть осколки-струмені на щаблі,

Вимивши до глянцю листя бузку.

У серці, як у полі, ллє з небосхилу,

Плещить і хлюпає дощ монотонно,

Морем стікає по віконній рамі.

Я тут лише гість, бреду по калюжах.

Скажи мені, дощу, кому я потрібний?

Хрипить і хльосе дощ терпляче,

У серці та полі так нелюдно –

Поруч ні друга немає, ні коханої.

Лоб відчуває холод долоні,

Злива осіння все монотонніша,

Бризнуть уламки по рамі віконної.

Я тут лише гість, біжу по калюжах.

Скажи мені, дощу, навіщо я потрібний?

Хрипить і хльосе дощ терпляче,

У серці та полі так нелюдно –

Поруч ні друга немає, ні коханої.

У серці, як у полі, ллє з небосхилу,

Плещить і хлюпає дощ монотонно,

Морем стікає по віконній рамі.

По рамі віконної.

По рамі віконної.

По рамі віконної.

По рамі віконної.

По рамі віконної.

По рамі віконної.

По рамі віконної.

По рамі віконної.

Я тут лише гість, біжу по калюжах.

Скажи мені, дощу, кому я потрібний?

Я тут лише гість, біжу по калюжах.

Скажи мені, дощу, навіщо я потрібний?