Колыбель - Сурганова и Оркестр

Где жизнь уже не дорога,

как та синица…

Где нежность падает к ногам

самоубийцей…

Где гордости разрушен плен

бичом признанья…

Где встать с надломленных колен

В бой за призами

Не легче, чем узреть зенит

Туманным часом…

Где все, что может, то звенит

От взрыва счастья,

Сметающего на пути,

Что безголосо…

Где тьма, способная светить

Со дна вопросов,

Скрывает мир иль в мире нас,

Ей неподсудных…

Где череда безумных фраз

Во сне под утро

Находит адресат, постой –

Ни слова мимо!

Где искушенье чистотой

Неодолимо…

Где прижимают боль к судьбе,

Ребенка – к сердцу,

Там Бог качает колыбель

С младенцем!

Где прижимают боль к судьбе,

Ребенка – к сердцу,

Там Бог качает колыбель

С младенцем!

Где прижимают боль к судьбе,

Ребенка – к сердцу,

Там Бог качает колыбель

С младенцем!

Где прижимают боль к судьбе,

Ребенка – к сердцу,

Там Бог качает колыбель

С младенцем!

Де життя вже не дороге,

як та синиця…

Де ніжність падає до ніг

самогубцем…

Де гордості зруйнований полон

бичем визнання…

Де встати з надламаних колін

У бій за призами

Не легше, ніж побачити зеніт

Туманною годиною…

Де все, що може, то дзвенить

Від вибуху щастя,

Змітає на шляху,

Що безголосо...

Де темрява, здатна світити

З дна питань,

Приховує світ чи у світі нас,

Їй непідсудних...

Де низка шалених фраз

Уві сні під ранок

Знаходить адресат, стривай –

Ні слова повз!

Де спокуса чистотою

Непереборно…

Де притискають біль до долі,

Дитину – до серця,

Там Бог хитає колиску

З немовлям!

Де притискають біль до долі,

Дитину – до серця,

Там Бог хитає колиску

З немовлям!

Де притискають біль до долі,

Дитину – до серця,

Там Бог хитає колиску

З немовлям!

Де притискають біль до долі,

Дитину – до серця,

Там Бог хитає колиску

З немовлям!