Доброволец - Сурганова и Оркестр

Руки в брюки, пальцы в кольца в непогоду добровольцем

Спешу направиться.

Нету снега, нету солнца дождь, да дней последних донце,

Но мне это нравится.

Припев:

А из старого авто звуки скерцо и клаксон,

Вытанцовывают с моим сердцем в унисон.

Дождь мешается с Невою, и быстрей несет река,

Так бывает, когда долго плачут облака.

Спаса мокрые узоры чистых голубых кровей,

Да нищих пробуждают взоры, возбуждают королей.

Припев:

А по старому авто все также дождь стучит,

То зарядит под танго, то под фокстрот переиначит.

А Казань по два крыла подальше от затей,

Поближе к божьей матери собрала людей,

А я по перспективе мимо граций и коней,

Иду себе, бреду по городу дождей.

Вот и старое авто все также сушит якоря,

Реки, что по Невскому текут в открытые моря.

На соборы, купола льет как из ведра,

Полируя каждый штрих творения Петра.

Припев:

А из старого авто звуки скерцо и клаксон,

Вытанцовывают с моим сердцем в унисон.

А из старого авто звуки скерцо и клаксон,

Вытанцовывают с моим сердцем в унисон.

И лады не строит моя промокшая гитара,

Он знай себе круги рисует уже выше ординара.

Да Бог, он когда меня родил, он угодил, он угадал,

Питером меня вскормил, в Питере меня создал.

Припев:

И вот без потоков свыше, без шороха по крышам,

Жизнь моя не бьется, не звучит, не пишет песен.

Руки в брюки, пальцы в кольца в непогоду добровольцем

Спешу направиться.

Нету снега, нету солнца дождь, да дней последних донце,

Но мне это нравится.

Мне это нравится.

Руки в брюки, пальці в кільця в непогоду добровольцем

Поспішаю податися.

Нема снігу, нема сонця дощ, і днів останніх донце,

Але мені це подобається.

Приспів:

А із старого авто звуки скерцо та клаксон,

Витанцьовують з моїм серцем в унісон.

Дощ мішається з Невою,і швидше несе річка,

Так буває, коли довго плачуть хмари.

Врятує мокрі візерунки чистих блакитних кровей,

Так жебраків пробуджують погляди, збуджують королів.

Приспів:

А по старому авто все також дощ стукає,

То зарядить під танго, то під фокстрот переінакшить.

А Казань по два крила подалі від затей,

Ближче до божої матері зібрала людей,

А я за перспективою повз грації та коней,

Іду собі, бреду по місту дощів.

Ось і старе авто все також сушить якорі,

Річки, що по Невському течуть у відкриті моря.

На собори, куполи ллє як із відра,

Поліруючи кожен штрих твору Петра.

Приспів:

А із старого авто звуки скерцо та клаксон,

Витанцьовують з моїм серцем в унісон.

А із старого авто звуки скерцо та клаксон,

Витанцьовують з моїм серцем в унісон.

І лади не будує моя промокла гітара,

Він знає собі кола малює вже вище ординара.

Так Бог, він коли мене породив, він погодив, він вгадав,

Пітером мене вигодував, у Пітері мене створив.

Приспів:

І ось без потоків згори, без шереху по дахах,

Життя моє не б'ється, не звучить, не пише пісень.

Руки в брюки, пальці в кільця в непогоду добровольцем

Поспішаю податися.

Нема снігу, нема сонця дощ, і днів останніх донце,

Але мені це подобається.

Мені це подобається.