Нет - СЛОТ

Весна уронит лето в осень,

Зимним ветром закричит в ночи,

Разбудит

(Кто-то смелый проникает в меня)

жестоко

(Кто-то видоизменяет меня)

Рассветом утро тянет полдень

И глотает скользкие лучи

Под вечер

(Кто-то просто отключает меня)

с востока

(Кто-то, доверяя, проверяет меня).

Вырываясь на свет из разорванных снов,

Разгоняясь до ста морских узлов,

У бездонной стены мы находим ответ,

Разбиваясь о слово – нет, нет, нет.

Рука под ноги бросит кости,

Приступ злости нервы перемкнёт

Внезапным

(Кто-то сбоку подрезает меня)

"достало"

(Кто-то тихо избегает меня),

Словами забивая гвозди

В область сердца, мы теряем ход -

Опять всё

(Кто-то снова обвиняет меня)

сначала

(Кто-то продаёт и покупает меня).

Вырываясь на свет из разорванных снов,

Разгоняясь до ста морских узлов,

У бездонной стены мы находим ответ,

Разбиваясь о слово – нет, нет, нет.

Набор людей в тоннеле –

Психотелесный кокон.

Мой крик умрёт у цели

И станет незнакомым.

Когда открылись раны

Твоих глазных волокон,

Я бился насекомым

В стёкла мутных окон.

Вырываясь на свет из разорванных снов,

Разгоняясь до ста морских узлов,

У бездонной стены мы находим ответ,

Разбиваясь о слово - нет, нет, нет.

Слова - дела - дуэли...

На языке знакомом

Мы находим ответ – нет, нет, нет.

Мой крик умрёт у цели

Однодневным насекомым,

Разбиваясь о - нет, нет, нет, нет.

Весна впустить літо восени,

Зимовим вітром закричить уночі,

Розбудить

(Хтось сміливий проникає в мене)

жорстоко

(Хтось видозмінює мене)

На світанку ранок тягне опівдні

І ковтає слизьке проміння

Під вечір

(Хтось просто відключає мене)

зі сходу

(Хтось, довіряючи, перевіряє мене).

Вириваючись на світ із розірваних снів,

Розганяючись до ста морських вузлів,

Біля бездонної стіни ми знаходимо відповідь,

Розбиваючись про слово – ні, ні, ні.

Рука під ноги кине кістки,

Приступ злості нерви перемкне

Раптовим

(Хтось збоку підрізає мене)

"дістало"

(Хтось тихо уникає мене),

Словами забиваючи цвяхи

В область серця, ми втрачаємо хід -

Знову все

(Хтось знову звинувачує мене)

спочатку

(Хтось продає та купує мене).

Вириваючись на світ із розірваних снів,

Розганяючись до ста морських вузлів,

Біля бездонної стіни ми знаходимо відповідь,

Розбиваючись про слово – ні, ні, ні.

Набір людей у ​​тунелі

Психотілесний кокон.

Мій крик помре біля мети

І стане незнайомим.

Коли відкрилися рани

Твоїх очних волокон,

Я бився комахою

У скло каламутних вікон.

Вириваючись на світ із розірваних снів,

Розганяючись до ста морських вузлів,

Біля бездонної стіни ми знаходимо відповідь,

Розбиваючись про слово – ні, ні, ні.

Слова - справи - дуелі.

Мовою знайомою

Ми знаходимо відповідь – ні, ні, ні.

Мій крик помре біля мети

Одноденною комахою,

Розбиваючись про - ні, ні, ні, ні.