KOMA - СЛОТ

Случайные цифры усталых часов идут как в бреду — шаг назад, два вперёд.

Запутанным шифром, загадкой без слов считают, когда прилетит самолёт,

Тебя принесёт сюда.

Мы падаем, как в кино, не было бы грустно, было бы смешно.

И мы будем навсегда, как всегда Бог и Дьявол заодно, вместе.

Крик погас, в окне дома, мир без «нас» — тупик, кома.

По капле из крана — пол грамма за день, отмеряно время отметкой в нуле.

Я — рваная рана, прямая мишень, бледная тень с головою в петле.

На тонкой игле стою.

Да, это просто ад — сидеть в раю и видеть твой взгляд, а в нём всю боль твою.

Потеряна на краю бездны, не сдавайся, жить — это быть в бою.

День за два, одна дома, страх, стена, слюна, кома.

Отсюда всё плохое видно в красных красках, это бессиленно, это обидно и бесит

ужасно.

Душа импотентна без обыденной плоти, но её тоже колотит, когда моя любовь

проходит

Процедуру за гранью эмоционального предела, опознание трупа, как в новостях

говорят — тела.

Тебе придётся быть смелой — а я уже не у дел, хотя вот — прилетел,

ведь ты так хотела.

Лёд в моих руках стынет, дождь в глаза назад хлынет.

Ноль в душе, следы взлома, я сама уже кома.

Випадкові цифри втомленого годинника йдуть як у марі — крок назад, два вперед.

Заплутаним шифром, загадкою без слів вважають, коли прилетить літак,

Тебе принесе сюди.

Ми падаємо, як у кіно, не було б сумно, було смішно.

І ми будемо назавжди, як завжди Бог і Диявол заодно, разом.

Крик згас, у вікні вдома, світ без нас — глухий кут, кома.

По краплі з крана — пів грама за день, відміряно час відміткою в нулі.

Я - рвана рана, пряма мішень, бліда тінь з головою в петлі.

На тонкій голці стою.

Так, це просто пекло — сидіти в раю і бачити твій погляд, а в ньому весь біль твій.

Втрачена на краю безодні, не здавайся, жити — це бути в бою.

День за два, одна вдома, страх, стіна, слина, кома.

Звідси все погане видно в червоних фарбах, це безсило, це прикро і бешено.

жахливо.

Душа імпотентна без повсякденного тіла, але її теж б'є, коли моє кохання

проходить

Процедуру за гранню емоційної межі, упізнання трупа, як у новинах

кажуть - тіла.

Тобі доведеться бути сміливою—а я уже не у справ, хоча ось — прилетів,

адже ти так хотіла.

Лід у моїх руках холоне, дощ у очі назад рине.

Нуль в душі, сліди злому, я сама вже кома.