Die Treuewacht - Siegfried

Das Eisen fest in einer Hand, mein Schicksal in der andern

Hässlich grinst ein fremder Mond in diese dunklen Kammern

Es flüstern tausend Zungen: Tod den Nibelungen!

Es flüstern tausend Zungen: Tod den Nibelungen!

Fern von Weib und Heimatland, in ehrbar Treu verbunden

Schütz ich hier als einsam Wacht den Schlaf aller Burgunden

Wenn Freundschaft schläft, die Treue wacht

Durch tränenreiche Stunden

Wenn Liebe schweigt, die Treue wacht

Und heilt selbst tiefste Wunden

Mein stolzes Herz wiegt zentnerschwer, ich blut aus tausend Wunden

Allein mein Wille hält mein Schwert und mich noch eng umschlungen

Es flüstern tausend Zungen: Tod den Nibelungen!

Es flüstern tausend Zungen: Tod den Nibelungen!

Das Sonnenlicht — es tröstet nicht, der Nebel hat entbunden

Seinem kühlen Kuss entspringt das End der Nibelungen

Wenn Freundschaft schläft…

Залізо міцно в одній руці, моя доля в іншій

У цих темних покоях потворно посміхається дивний місяць

Тисяча мов шепочуть: Смерть Нібелунгам!

Тисяча мов шепочуть: Смерть Нібелунгам!

Далеко від дружини й Батьківщини, пов’язані почесною вірністю

Я захищаю тут, як самотній Стежить за сном усіх бургундців

Коли дружба спить, прокидається вірність

Крізь слізні години

Коли кохання мовчить, прокидається вірність

І загоює навіть найглибші рани

Моє горде серце важить сотню, Я стікаю кров’ю з тисячі ран

Тільки моя воля все ще тримає мій меч і міцно обіймає мене

Тисяча мов шепочуть: Смерть Нібелунгам!

Тисяча мов шепочуть: Смерть Нібелунгам!

Сонячне світло - це не втішає, туман випустив

Кінець Нібелунгів випливає з його прохолодного поцілунку

Коли дружба спить...