Donna amore - Сергей Матвеенко

Гроздь винограда, цветы и вино,

Я и в руках мандолина.

Донна аморе, прикройте окно,

Встанем вдвоем у камина.

Я пробирался в Ваш замок как вор,

Богу неведомо как.

Преодолел Ваш высокий забор

И убежал от собак.

Я несказанно свиданию рад.

Милая донна Аморе.

Кушайте, кушайте Ваш виноград,

Что я украл у сеньора.

Я постою, я не сяду, нет, нет.

Хоть Ваши упреки верны…

Сторож сеньора стрелял мне вослед —

Видите, в дырках штаны.

Донна Аморе, вот Ваши цветы.

Нюхайте их на здоровье.

Я, ради Вашей святой красоты,

Вляпался в что-то коровье.

Но на судьбу я нисколько не зол,

Рвал я цветы на лугу.

Видите, в чём-то коровьем камзол.

Нюхайте… я не могу

Донна аморе, налейте вино.

Есть в нём любовная сила.

Я посмотрю в это время в окно,

Чтобы меня не стошнило.

Сотню таверн я прошел как одну.

Выбрал Вам редкостный вид.

Боже, я точно сейчас блевану …

Как перегаром разит!

Донна, простите мне внешность мою.

Внутренность золота стоит.

Я Вам сейчас серенаду спою,

Жаль, мандолина не строит.

Донна!

Постойте!

Куда Вы, Куда?..

Словно с печи молоко.

С этими доннами вечно беда,

Их уломать нелегко.

Гроно винограду, квіти і вино,

Я і в руках мандоліна.

Донна аморе, прикрийте вікно,

Встанемо удвох біля каміна.

Я пробирався у Ваш замок як злодій,

Богові невідомо як.

Подолав Ваш високий паркан

І втік від собак.

Я невимовно побаченню радий.

Мила донна Амор.

Їжте, їжте Ваш виноград,

Що я вкрав у сеньйора.

Я постою, я не сяду, ні, ні.

Хоча Ваші закиди вірні.

Сторож сеньйора стріляв мені вслід—

Бачите, в дірках штани.

Донно Аморе, ось Ваші квіти.

Нюхайте їх на здоров'я.

Я, заради Вашої святої краси,

Вляпався в щось коров'яче.

Але на долю я нітрохи не зол,

Рвав я квіти на лугу.

Бачите, в чомусь коров'ячим камзолом.

Нюхайте… я не можу

Донна аморе, налийте вино.

Є в ньому любовна сила.

Я подивлюся в цей час у вікно,

Щоб мене не знудило.

Сотню таверн я пройшов як одну.

Вибрав Вам рідкісний вигляд.

Боже, я точно зараз блевану…

Як перегаром вражає!

Донно, вибачте мені мою зовнішність.

Внутрішність золота стоїть.

Я вам зараз серенаду заспіваю,

Шкода, мандоліна не будує.

Донно!

Стривайте!

Куди Ви, Куди?

Немов із печі молоко.

З цими донами вічно біда,

Їх вламати нелегко.