Провожальная - Сергей Матвеенко

Прощай,

Я на прощание прощения прошу.

Прощай,

Я посошок на чемодане осушу.

Я ношу прошлого в дорогу не беру.

Поставлю старую кассету и сотру.

Припев:

Эти привокзальные гудки,

Этого перрона огоньки,

И дорога с привкусом тоски.

Прощай,

А все, что было — это было невзначай.

Прощай,

И даже, если позвоню — не отвечай.

Пустеет пачка от прикурочки одной.

И спать пора, и не усну, ах, что со мной?

Припев:

Грущу,

Расплющив душу о вагонное окно.

Ищу

В цепочке слов недостающее звено.

Вот так вот был, и все забыл, и вышел вон.

Что ж так тревожен переездов перезвон?

Припев:

Прощай,

Вот у меня один билет, второго нет.

На чай

Спешат попутчицы, как бабочки на свет.

Я анекдотики травлю, лечусь от ран.

А на глаза все попадается стоп-кран.

Прощай,

Я на прощання прощення прошу.

Прощай,

Я посошок на валізі осушу.

Я ношу минулого в дорогу не беру.

Поставлю стару касету та сотру.

Приспів:

Ці привокзальні гудки,

Цього перону вогники,

І дорога з присмаком туги.

Прощай,

А все, що було — це було ненароком.

Прощай,

І навіть, якщо зателефоную — не відповідай.

Пустеє пачка від прикурочки однієї.

І спати пора, і не усну, ах, що зі мною?

Приспів:

Сумую,

Розплющивши душу про вагонне вікно.

Шукаю

У ланцюжку слів недостатня ланка.

Отак ось був, і все забув, і вийшов геть.

Що так тривожний переїздів передзвон?

Приспів:

Прощай,

Ось у мене один квиток, другого немає.

На чай

Поспішають попутниці, як метелики на світло.

Я анекдотики цькую, лікуюся від ран.

А на очі все трапляється стоп-кран.