Moyennant quoi - Serge Lama

Tu la couvres c’est vrai de bijoux, de fourrures

Tu lui changes c’est vrai chaque année sa voiture

Tu es tombé dans sa vie comme le père noël

Les doigts pleins de cadeaux et le coeur paternel

Une fois tous les mois tu l’emmènes au théâtre

Droite, belle, fardée comme une femme en plâtre

Tu organises tout, tu décides et tu tranches

Et sa petite main vient mourir sur ta manche.

Moyennant quoi toi tu la penses heureuse

Moyennant quoi tu la penses amoureuse

Ne vois-tu pas cette ombre au fond de son regard

Est-ce l’ombre des cils ou un peu de brouillard

Moyennant quoi tu en as fait ta chose

Moyennant quoi quand elle a l’air morose

Tu te dis que sans doute un des enfants va mal

Et qu’elle s’inquiète un peu et que c’est bien normal.

Tu me couvres c’est vrai d’un mépris confortable

À l'école déjà je portais ton cartable

J'étais déjà tout seul mais protégé par toi

Mais je ne suis pas là pour te parler de moi

Non je ne suis venu que pour te parler d’elle

C’est l’amour et lui seul qui me donne mes ailes

Pour te dire tout haut ce que son coeur te cache

Il fallait bien qu’un jour ou l’autre tu le saches.

Moyennant quoi puisque l’on se ressemble

Moyennant quoi nous partirons ensemble

Et même si malgré tout elle restait chez toi

Par lâcheté du moins que tu saches pourquoi

Moyennant quoi nous serons enfin libres

Ou de mourir ou de tenter de vivre

On n’en peut plus tu sais de cette tyrannie

À partir d’aujourd’hui dis-toi que c’est fini.

Moyennant quoi on fera ce qu’on aime

Et on assumera seuls nos problèmes

Tu peux sourire de ton sourire protecteur

J’ai dépassé le cap où tu me faisais peur

Moyennant quoi nous deviendrons splendides

Après des siècles et des années de vide

On deviendra ce qu’on était au fond du coeur

Moyennant quoi sans toi on deviendra un homme et une femme libres

Прикриваєш її, правда, коштовностями, хутром

Ви міняєте його, правда щороку його автомобіль

Ти увійшов у її життя, як Дід Мороз

Пальці повні подарунків і батьківського серця

Раз на місяць ти водиш її в театр

Пряма, красива, загримована як жінка в гіпсі

Ви все організуєте, вирішуєте і вирішуєте

І його маленька ручка помирає на вашому рукаві.

За що ти думаєш, що вона щаслива

Як ти думаєш, у що вона закохана

Хіба ти не бачиш тієї тіні глибоко в її очах

Чи це тіні для вій чи невеликий туман

Чим ти зробив свою справу

За що, коли вона виглядає похмурою

Ви кажете собі, що, ймовірно, хтось із дітей поганий

І що вона трохи хвилюється, і це нормально.

Ви прикриваєте мене, це правда, комфортною зневагою

Вже в школі я носив твій портфель

Я вже був зовсім один, але захищений тобою

Але я тут не для того, щоб розповідати про себе

Ні, я прийшов лише розповісти про неї

Це любов і тільки любов дає мені мої крила

Сказати тобі вголос те, що приховує від тебе його серце

Колись ти повинен був це знати.

По чому ми схожі

Натомість ми підемо разом

І навіть якщо попри все вона залишилася з тобою

З боягузтва принаймні знаєш чому

З яким ми нарешті станемо вільними

Або померти, або спробувати жити

Ми не можемо більше терпіти, ви знаєте про цю тиранію

З сьогоднішнього дня скажіть собі, що все скінчилося.

За те, що ми будемо робити те, що любимо

І ми самі вирішимо наші проблеми

Ви можете посміхнутися своєю захисною посмішкою

Я пройшов точку, коли ти мене налякав

За допомогою якого ми станемо чудовими

Після століть і років порожнечі

Ми станемо тими, ким були в душі

Чим без вас ми станемо вільними чоловіком і жінкою