Le dimanche en famille - Serge Lama

Le train déraille, il est tout seul

Le ciel est bas comme un cercueil

Il est étendu sous la pluie

Le train déraille, il est tout seul

Il pense à elle avec son deuil

Avant de sombrer dans sa nuit

Il ne sera pas le père de son enfant

Mais en famille onl'évoquera souvent

Le Dimanche En Famille

Devant l'éternel gigot

Grand mère, grand père, la fille

Tout le monde y va d’son sanglot

On emmène au cimetière

Le p’tit pour faire sa prière

Qui pleure surtout de voir pleurer grand mère

Grand mère qui dit tout le temps

Qu’elle aurait pu sa maman

Avoir une fille digne

Aller au square voir les cygnes

Puis on rentre à Clichy

Finir les restes de midi

Et puis chacun va s’noyer dans son lit

Les années passent, elle est toute seule

Un autre arrive avec des fleurs

Il attend des heurers sous la pluie

Les années passent, elle est toute seule

Elle en a marre de voir sa gueule

Qui se déssèche, elle lui dit oui

Il deviendra le père de son enfant

Mais en famille, on rabachera souvent

Le Dimanche En Famille

On redira devant lui

L’ancien mari de la fille

Avait l’avenir devant lui

Il mènera au cimetière

Le petit pour faire sa prière

Sous le mépris de la tribu entière

Grand mère continuera à dire au p’tit que le défunt,

Son seul son vrai papa serait devenu quelqu’un

Mais le petit qui devient grand

Se dit que dans quelque temps

Il sera majeur et qu’il foutera le camps

Et basta la famille, le dimanche les haricots

quand je passerais cette grille

Je ne reviendrai pas de sitôt

J’irai plus au cimetière

J’ferai plus jamais ma prière

Avant de partir j’dirais merde à grand mère

Maman, maman, toi j’t’en veux pas

mais c’est pas ma faute à moi

Si tu n’as pas compris

Qu’il fallait te tirer d’ici

Chacun sa vie, son c ur, son cul et service compris

Remords allez voir là-bas si j’y suis

Plus jamais la famille

Plus jamais la famille

Plus jamais la famille

Non plus jamais, jamais…

Потяг зійшов з рейок, він зовсім один

Небо низьке, як труна

Він лежить під дощем

Потяг зійшов з рейок, він зовсім один

Він думає про неї з її жалобою

Перед тим, як зануритися в свою ніч

Він не буде батьком її дитини

Але в родині ми часто будемо про це говорити

Сімейна неділя

Перед вічним агнцем

Бабуся, Дід, Дочка

Кожен йде туди зі своїм риданням

Ведемо на кладовище

Маленькому молитися

Хто плаче понад усе, щоб побачити, як плаче бабуся

Бабуся, яка весь час каже

Що вона могла бути її мамою

Мати гідну доньку

Ідіть на площу, щоб побачити лебедів

Потім повертаємося до Кліші

Закінчити залишки

А потім кожен потоне у своєму ліжку

Роки минають, вона зовсім одна

Інший приходить із квітами

Він годинами чекає під дощем

Роки минають, вона зовсім одна

Вона втомилася бачити його обличчя

Хто висихає, вона йому так і каже

Він стане батьком її дитини

Але, як сім’я, ми часто будемо грати

Сімейна неділя

Ми перед ним повторимо

Колишній чоловік дівчини

Попереду було майбутнє

Він приведе до кладовища

Маленькому молитися

Під зневагою всього племені

Бабуся продовжить розповідати малечі, що покійний,

Її єдиний її справжній тато став би кимось

Але мале, що виростає великим

Сказав це через деякий час

Він буде повнолітнім і він піде на біса

І баста родина, в неділю квасоля

коли я проходжу ці ворота

Я не повернуся найближчим часом

Я більше не піду на кладовище

Я більше ніколи не буду молитися

Перед тим як піти, я скажу бабусі від’їдь

Мамо, мамо, я тебе не звинувачую

але це не моя вина

Якщо ти не зрозумів

Що тобі треба було тікати звідси

У кожного своє життя, його серце, його дупа і служба

Докори сумління піди подивіться туди, якщо я там

Ніколи більше сім'я

Ніколи більше сім'я

Ніколи більше сім'я

Ні більше ніколи, ніколи...