La femme qu'on aime - Serge Lama

Tu es la reine de ma ruche

Et comme la première fois

Mon coeur trébuche

Au coeur de toi.

Et pourtant mon Dieu, que d’absences

Et que de larmes contenues

Dans tes silences

Qui donc es-tu?

Connaît-on la femme qu’on aime

Après plus, plus de vingt ans

Sans doute pas plus que soi-même

Pourtant…

Tu es la reine de ma chambre

Et comme la première fois

Tu fais Décembre

Quand tu t’en vas.

Et pourtant mon Dieu que de guerres

Et que de morts inavouées

au cimetière

De tes pensées.

Connaît-on la femme qu’on aime

Après plus, plus de vingt ans

Sans doute pas plus que soi-même

Pourtant…

Tu es la reine d’un royaume

Dont je ne serai jamais roi

Et mon «at home»

Il est chez toi.

Que Dieu fasse que je te donne

Après tellement d’années d’enfer

Un bel automne

avant l’hiver.

Aime-t-on la femme qu’on aime

Après plus de vingt ans

A peu près autant que soi-même

Le temps

Nous fait récolter ce qu’on sème

Longtemps…

Ти — королева мого вулика

І як у перший раз

Моє серце спотикається

У серці тобі.

А все ж боже мій, скільки прогулів

І які сльози містили

У твоїх мовчанках

Хто ти?

Чи знаємо ми жінку, яку любимо

Через більше двадцяти років

Мабуть, не більше, ніж себе

Однак…

Ти королева моєї кімнати

І як у перший раз

Ви робите грудень

Коли ти підеш.

А втім, Боже мій, скільки воєн

І які невизнані смерті

на кладовищі

З ваших думок.

Чи знаємо ми жінку, яку любимо

Через більше двадцяти років

Мабуть, не більше, ніж себе

Однак…

Ти — королева королівства

Я ніколи не буду королем

І моє "вдома"

Він у вас вдома.

Дай Боже, щоб я тобі дала

Після стількох років пекла

Прекрасна осінь

перед зимою.

Чи любимо ми жінку, яку любимо

Через більше двадцяти років

Приблизно стільки ж, скільки ти сам

Погода

Змушує нас пожинати те, що ми сіємо

Довгий час…