Je voudrais tant que tu sois là - Serge Lama

Je voudrais tant que tu sois là pour te dire ma solitude

Pour te dire ma lassitude de te savoir si loin de moi

Je voudrais tant que tu sois là pour te dire mon espérance

Et le prix que je paie d’avance de t’avoir un jour toute à moi

Dans mon désert, y’a pas de fleurs, pas d’oasis et pas de vent

Et si tu venais plus souvent, ça ferait du bien à mon cœur

Mon pauvre cœur

Je voudrais tant que tu sois là pour réveiller mes fleurs éteintes

Ton absence comme une plainte vient toujours me parler de toi

Je voudrais tant que tu sois là, à l’heure où les nuages passent

Tu élargirais mon espace, rien qu'à te blottir contre moi

Dans mon désert, y’a pas de fleurs, pas d’oasis et pas de vent

Et si tu venais plus souvent, tu comprendrais pourquoi j’ai peur

Parce que j’ai peur

Je voudrais tant que tu sois là pour mettre du rouge à mes roses

Et pour que serve à quelque chose, ces mots que je pleure à mi-voix

Je voudrais tant que tu sois là pour partager la chambre close

Où mon avenir se repose, en attendant que tu sois là

Et dans cet univers borné, où tout est vide et décevant

Je pourrais me sentir vivant, près de toi pour qui je suis né

Toi qui ne m’aime pas assez.

Я б хотів, щоб ти був там, щоб розповісти тобі про мою самотність

Сказати тобі, що я втомився від того, що ти так далеко від мене

Я хотів би, щоб ви були там, щоб сказати вам мою надію

І ціна, яку я плачу наперед за те, щоб ти одного дня був сам

У моїй пустелі немає ні квітів, ні оазису, ні вітру

А якби ти приходив частіше, то мені було б добре на серці

моє бідне серце

Я б хотів, щоб ти був тут, щоб розбудити мої зів’ялі квіти

Ваша відсутність, як скарга, завжди приходить, щоб розповісти мені про вас

Я б хотів, щоб ти був там, коли хмари проходять

Ти б розширив мій простір, просто пригорнувшись до мене

У моїй пустелі немає ні квітів, ні оазису, ні вітру

А якби ти приходив частіше, то зрозумів би, чому я боюся

Бо я боюся

Я б хотів, щоб ти був тут, щоб почервоніти мої троянди

І чомусь ці слова, що я плачу собі під ніс

Я хотів би, щоб ви були тут, щоб розділити замкнену кімнату

Там, де спочиває моє майбутнє, чекаючи, коли ти будеш там

І в цьому обмеженому всесвіті, де все порожньо і розчаровує

Я міг відчувати себе живим, поруч із тобою, для кого я народився

Ти, який мене недостатньо любиш.