Je ne veux pas parler - Serge Lama

De cette part de cris que

Taisent les murmures,

De cette part de boue

Que cachent les ramures

Je ne veux pas parler.

De cette part de rouille

En dessous l’or des grilles,

De cette part qui ment

Dans mes serments aux filles,

Je ne veux pas parler.

Je veux parler d’amour,

Je veux parler d’espoir,

Dans les champs alentour

J’ai brisé les miroirs.

Les alouettes volent

Et le ciel n’est plus noir,

Quand on tue les paroles,

Quand on tue les paroles.

De cette part de bruit que

Cache la musique,

Cette part de Russie

Qui ronge l’Amérique,

Je ne veux pas parler.

De ce squelette en pleurs

Que le soleil maquille,

De cette part de coeur

Que nous mangeons aux filles,

Je ne veux pas parler.

Je veux parler d’amour,

Je veux parler d’espoir,

Laver le petit jour

De l’adieu des mouchoirs,

Quand les avions décollent,

Non, le ciel n’est plus noir,

Quand on tue les paroles,

Quand on tue les paroles,

Je ne veux pas parler.

Je suis né pour me taire

Et pour faire rêver

Les âmes solitaires

Et pour les consoler

De la douleur profonde

D'être venus au monde

Et de n’avoir personne à qui parler

З тієї частини плаче що

Змовкніть шепіт,

З цього шматка бруду

Що приховують роги?

Я не хочу говорити.

З цієї частини іржі

Під золотими поручнями,

З тієї частини, що лежить

У моїх клятвах дівчатам,

Я не хочу говорити.

Я хочу поговорити про кохання,

Я хочу поговорити про надію,

На навколишніх полях

Я розбив дзеркала.

літають жайворонки

І небо вже не чорне,

Коли ми вбиваємо слова,

Коли ми вбиваємо тексти.

З тієї частини шуму що

Сховай музику,

Ця частина Росії

що гризе Америку,

Я не хочу говорити.

З цього плачучого скелета

Що сонце складає,

Від цієї частини серця

Що ми їмо для дівчат,

Я не хочу говорити.

Я хочу поговорити про кохання,

Я хочу поговорити про надію,

Умий світанок

Від прощання хусток,

Коли злітають літаки

Ні, небо вже не чорне,

Коли ми вбиваємо слова,

Коли ми вбиваємо слова,

Я не хочу говорити.

Я народився, щоб мовчати

І мріяти

самотні душі

І втішити їх

Від глибокого болю

Щоб прийти на світ

І нема з ким поговорити