D'où qu'on parte - Serge Lama

D’où qu’on parte

Et après mille et trois doux ébats

D’où qu’on parte

Au finish, on ne monte qu’en bas

Tant de mains, cœurs debout, qui nous ont applaudis

Et pourtant nous voici chassés du paradis

D’où qu’on parte

Un jour sonne la fin des clameurs

D’où qu’on parte

La gloire n’est plus qu’une rumeur

Il n’est rien de l’eau claire à la feuille, au caillou

Qui ne meure, l’espoir n’est qu’un voyou

D’où qu’on parte

Les dieux seuls resteront immortels

D’où qu’on parte

D’un tel qu’on fut on restera Untel

Avance !

Vieil ovale.

Avance !

Vieux fœtus

Du berceau à la gloire, de la gloire à l’humus

D’où qu’on parte

Les vainqueurs, les vaincus, les veinards

D’où qu’on parte

On est tous les enfants du hasard

Même notre Soleil dans cinq milliards d’années

S'éteindra, notre ciel est déjà condamné

D’où qu’on parte

On s'épuise en courant, poursuivis

Par la perte

De tous ceux qui nous furent ravis

Il n’y a qu’un chemin, une route, et voici

Le sépulcre là-bas, et là, le crucifix

D’où qu’on parte

On voyage de fleurs en orties

D’où qu’on parte

On revient d’où l’on était parti

Savez-vous qu’avant-hier, j'étais presqu’un oiseau?

Et voyez mon plumage affaissé sur mes os

D’où qu’on parte, d’où qu’on parte, d’où qu’on parte,

C’est pas nous qui tenons les cartes !

З чого ми починаємо

А після тисячі трьох солодких кохання

З чого ми починаємо

На фініші ми тільки спускаємося вниз

Стільки рук, стоячих сердець, що аплодували нам

І все ж тут нас вигнали з раю

З чого ми починаємо

Одного разу настає кінець галасу

З чого ми починаємо

Слава – це лише чутки

До листочка, до гальки немає нічого чистої води

Хто не вмирає, надія просто негідник

З чого ми починаємо

Лише боги залишаться безсмертними

З чого ми починаємо

Від таких, якими ми були, залишимося такими і такими

Наперед!

Старий овал.

Наперед!

старий плід

Від колиски до слави, від слави до гумусу

З чого ми починаємо

Переможці, переможені, щасливчики

З чого ми починаємо

Ми всі діти випадку

Навіть наше Сонце через п’ять мільярдів років

Згасне, наше небо вже приречене

З чого ми починаємо

Ми вибігаємо, гналися

Через втрату

З усіх, кого у нас забрали

Є тільки один шлях, одна дорога, і ось

Там могила, а там розп'яття

З чого ми починаємо

Мандруємо від квітів до кропиви

З чого ми починаємо

Повертаємося звідки пішли

Ти знаєш, що позавчора я був майже птахом?

І побачите, як моє оперення обвисає на моїх кістках

Куди б ми не пішли, куди б ми не пішли, куди б ми не пішли

Ми не тримаємо карт!