Пойди туда - Секрет

Она стояла, как всегда, у окна;

А за окном стояли белые ночи.

Лишь два бокала и бутылка вина —

И расставанье становилось короче.

А на столе две свечи

Рождали тени в ночи,

И утро шло уже навстречу им двоим.

Она в который раз закрыла дверь за ним,

И он услышал:

Пойди туда — не знаю куда,

Вернись тогда — не знаю когда.

Беда — не беда, года — ерунда,

Я все же дождусь тебя.

И он опять ушел на белый восход,

Была его дорога долгой, как вечность,

В который раз идти за счастьем в поход —

Одно и то же, что лететь в бесконечность.

Он истоптал сапоги,

Он воду пил из реки,

И снова он не нашел то, что искал.

Стремясь наверх, и вновь срываясь вниз со скал,

Он снова слышал:

Пойди туда — не знаю куда,

Вернись тогда — не знаю когда.

Беда — не беда, года — ерунда,

Пойди туда — не знаю куда,

Вернись тогда — не знаю когда.

Вона стояла, як завжди, біля вікна;

А за вікном стояли білі ночі.

Лише два келихи і пляшка вина

І розставання ставало коротшим.

А на столі дві свічки

Народжували тіні вночі,

І ранок йшов уже назустріч їм двом.

Вона вкотре зачинила двері за ним,

І он чув:

Іди туди - не знаю куди,

Повернись тоді - не знаю коли.

Біда — не біда, роки — нісенітниця,

Я все ж дочекаюся тебе.

І він знову пішов на білий схід,

Була його дорога довгою, як вічність,

Вкотре йти за щастям у похід —

Одне й те, що летіти в нескінченність.

Він витоптав чоботи,

Він воду пив із річки,

І знову він не знайшов те, що шукав.

Прагнучи нагору, і знову зриваючись вниз зі скал,

Він знову чув:

Іди туди - не знаю куди,

Повернись тоді - не знаю коли.

Біда — не біда, роки — нісенітниця,

Іди туди - не знаю куди,

Повернись тоді - не знаю коли.