Не говори мне прощай - Секрет

Снова время ставит ногу в стремя.

Значит, расставаться нам опять пора.

И дождь по крышам — он меня не слышит,

И исчезает, превратившись во вчера.

Вот и берег.

Пусть никто не верит

В то, что навсегда от нас ушла беда.

Но в нашем море есть не только горе,

Жаль, что время убегает в никуда.

Не говори мне прощай снова.

Вернуться мне обещай, дай слово.

Тебе я крикну: «Постой!»,

Но лишь упавшей звездой

Город ночной

Смеется вновь надо мной.

Бег окончен.

Может, этой ночью

В небе догорит еще одна звезда.

А мы, как прежде, верим лишь надежде,

И не слышим, как бегут от нас года.

Круг за кругом.

Нам бывает туго:

Как легко поверить в сказочный обман.

Но я знаю: мы еще сыграем

На удачу и в который раз ва-банк!..

Не говори мне прощай снова.

Вернуться мне обещай, дай слово.

Тебе я крикну: «Постой!»,

Но лишь упавшей звездой

Город ночной

Смеется вновь надо мной.

Знову час ставить ногу в стремено.

Значить, розлучатися нам знову настав час.

І дощ по дахах — він мене не чує,

І зникає, перетворившись на вчора.

Ось і берег.

Нехай ніхто не вірить

Те, що назавжди від нас пішла біда.

Але в нашому морі є не тільки горе,

Шкода, що час тікає в нікуди.

Не говори мені прощай знову.

Повернутись мені обіцяй, дай слово.

Тобі я крикну: «Стривай!»,

Але лиш зіркою, що впала

Місто нічне

Сміється знову з мене.

Біг закінчено.

Може, цієї ночі

У небі догорить ще одна зірка.

А ми, як раніше, віримо лише надії,

І не чуємо, як біжать від нас року.

Коло за кругом.

Нам буває туго:

Як легко повірити в казковий обман.

Але я знаю: ми ще зіграємо

На удачу і вкотре ва-банк!..

Не говори мені прощай знову.

Повернутись мені обіцяй, дай слово.

Тобі я крикну: «Стривай!»,

Але лиш зіркою, що впала

Місто нічне

Сміється знову з мене.