Wann sind wir daheim - Samsas Traum

Auf dem Meer, dem stummen Spiegel

Gleiten wir langsam bergab

Ich weiß ganz genau, was mir die Kraft

Zum Fäuste ballen gab:

Deine Liebe ist mein Wille

Durch den alles steht und fällt

Um uns glätten sich de Wogen

Doch im herzen brennt die Welt

Heute tausche ich mein Leben

Geben aller Träume Wiederkehr

Und schiebe mit zerrissnen Händen

Unser Schicksal hin und her:

Sobald wir auf der Insel sind

Wird uns der Himmel küssen

Weil ich nicht einmal mehr Wasser will

Wirst Du es trinken müssen

Wieder siehst Du mich aus Augen

Blau wie Murmeln fragend an

Und flüsterst: Wann?

Wann sind wir daheim?

Ich deute auf den Nebel

Der das Boot

Mit traurigen Gespenstern

Gänzlich zu bedecken droht

Die Lider werden mir zwischen

Den Ruder bald zur Last

Ich hauche: Fast, fast…

Fast sind wir…

Durch den größten aller Spiegel

Schneidet Deine kleine Hand

Wie das Messer durch den Körper

Der mich mit der Zeit verband

Wie das Schwert meiner Gedanken

Das im Nacken, stets bereit

Mich von jedes Menschen Näh

Jeder Freundschaft leis' entzweit

Heute leg' ich in die Waage

Was ich noch entbehren soll

Durch knapp dreißig Jahre Zukunft

Ist die Schale endlich voll

Heute tausche ich mein Leben

Gegen Deine Wiederkehr

Heute jag' ich meinem Schicksal

Unbeirrbar hinterher:

Kurz vor dem Gipfel wirst Du

Den Wind in den Wipfeln hören

Ich werde nicht mehr sprechen

Kein Wort soll die Schönheit stören

Wenn die Linie meiner Lippen

Sich Dir nicht mehr öffnen kann

Flehst Du:

Sag', wann?

Wann sind wir daheim?

Du drehst den Kopf

Und gräbst Dich in mich ein

Schläfst felsenfest an meinem Herz

Das schwer ist wie ein Stein

Gedanken sind zum Denken da

Sie machen keine Rast

Ich fühle: Fast, fast…

Fast sind wir…

Ich sehne den Morgen des Mitleids herbei

Ist eine gefangen, ist keine je frei

Die Hand von den Sternen

Zurück in den Staub:

Will ein Mensch nicht hören

Ist jeder Mensch taub

Sobald wir auf der Spitze sind

Muss ich mich niederlegen

Im Gras werde ich ruhen und mich

Nicht vom Fleck bewegen

Du wirst darüber rätseln, ob je

Leben durch mich rann

Und schreien: Wann?

Wann sind wir daheim?

Kaum hast Du diesen Satz

Heraus geschrien

Bemerkst Du, dass die Wolken

Langsam über den Berg zieh’n

Der Tod kennt selbst beim Streben

Nach Vollendung keine Hast

Ich seufze: Fast, fast…

Fast sind wir…

Wenn unser Ziel erreicht ist

Werd' ich nicht mehr atmen wollen

Um der Liebe in uns beiden Aufrichtig Tribut zu zollen.,

Du erkennst, dass all das nie ein Traum

Sondern die Wahrheit war

Und Du rufst: Ja!

Ja, jetzt sind wir daheim

Erst wenn der Frieden

Nicht mehr fällt

Ist die Sekunde da

In der mein Leben etwas zählt

Alles, was ich geben konnte

Das hab' ich gegeben

Dreh' Dich niemals nach mir um

Denn Du wirst leben, weiter leben

Ewig leben

На морі мовчазне дзеркало

Повільно ковзаємо вниз

Я точно знаю, що дає мені силу

Стиснути кулаки дав:

твоя любов - моя воля

Через яку все стоїть і падає

Навколо нас хвилі згладжуються

Але в серці світ горить

Сьогодні я торгую своїм життям

Повернення до всіх мрій

І штовхати рваними руками

Наша доля туди й назад:

Як тільки ми на острові

Небо поцілує нас

Бо я вже навіть води не хочу

Вам доведеться його пити?

Знову ти бачиш мене з очей

Синій, як мармур запитально

І пошепки: Коли?

коли ми вдома

Показую на туман

Човен

З сумними привидами

загрожує повністю закритим

Повіки між мною

Весло скоро до тягаря

Я дихаю: майже, майже...

Ми майже...

Через найбільше з усіх дзеркал

Ріже твою маленьку руку

Як ніж крізь тіло

що зв'язало мене з часом

Як меч моїх думок

Що в шию, завжди готовий

Близько мені від кожної людини

Кожна дружба тихо розділена

Сьогодні я зважую ваги

Без чого мені ще обійтися?

Через майже тридцять років майбутнього

Чи нарешті миска повна?

Сьогодні я торгую своїм життям

проти твого повернення

Сьогодні я переслідую свою долю

Не лякає після:

Незадовго до саміту ви будете

Чути вітер у кронах дерев

Я більше не буду говорити

Жодне слово не повинно порушити красу

Коли лінія моїх губ

Я більше не можу вам відкритися

ти благаєш:

Скажіть коли?

коли ми вдома

Ви повертаєте голову

І копайся в мене

Ти міцно спиш на моєму серці

Він важкий, як камінь

Думки для роздумів

Вони не відпочивають

Я відчуваю: майже, майже...

Ми майже...

Я прагну зорі жалю

Якщо когось спіймають, ніхто ніколи не вільний

Рука від зірок

Назад у пил:

Ніхто не хоче чути

Чи кожна людина глуха

Як тільки ми будемо на вершині

Мені треба лежати

У траві відпочину і я

Не зрушуйте з місця

Вам буде цікаво, якщо коли-небудь

Життя пробігло крізь мене

І кричати: Коли?

коли ми вдома

У вас майже немає цього речення

вигукнув

Ви помічаєте, що хмари

Повільно тягніть через гору

Смерть пізнає себе в прагненні

Після завершення не поспішайте

Я зітхаю: майже, майже...

Ми майже...

Коли наша мета досягнута

Я більше не хочу дихати

Щиро віддати належне коханню в нас обох.,

Ви розумієте, що все це ніколи не сон

Але правда була

А ти кличеш: Так!

Так, ми зараз вдома

Тільки коли мир

більше немає падінь

Там другий

У якому моє життя має значення

Все, що я міг дати

Я дав це

Ніколи не дивись на мене

Бо ти будеш жити, жити далі

Жити вічно