Thanathan und Athanasia (Neu-Interpretation) - Samsas Traum

Hört, hört, die Nacht schreit um ihr Leben

Weil Thanathan vom Himmel fiel

Nach Sterblichkeit zu streben

Sie zu küssen war sein erstes Ziel

Heut' wird er sie entführen

In das Licht der Casiopaia

Ihre Unschuld dort berühren…

So spricht Thanathan zu Athanasia

Sein Lächeln strahlt so sonderbar:

«Dein Glanz erwärmt mein Innerstes

Dein Feuer läßt mich frieren

Was hinter Deinen Augen liegt

Es wundert mich zu Tode!

Der Tau an Deinen Lippen soll die meinigen verzieren!

«Und durch das Dunkel hallt es:

Vernunft ist nichts!

Gefühl ist alles!

«Sternschnuppen glimmen lauter jetzt

Und spinnen reibungsvoll ein Netz

Von der Sonne Flammenspitzen her zu mir:

Ich sehe Gott in Dir!

In Deinen Schoß will ich die Tränen sähen

Die unentwegt nach Innen liefen!

Kometen will ich weinen

Regen in des Kosmos Tiefen!

"

Die Wahrheit!

Schrei' sie heraus, Du Tor!

Nimm' Deinem Herz die Last!

Und klag' sie so in der Nacht Ohr

Daß deren Schwärze sanft erblaßt:

Der ist ein Narr, der sie nicht stößt

Sie zärtlich in die Tiefe reißt

Und ihr, auch wenn es Furcht einflößt

Einheit von Herz und Seel' beweist!

«Den Engeln möchte ich Flügel stehlen

Um den schnellsten Weg zu Dir zu wählen!

Ein Traum, von dem Du wissen solltest…

Ich kenne Dein Zittern, ich kenne Dein Bangen

Ich sage es nochmals, ich möchte Dich fangen…

Und finde nichts, daß Du nicht fallen wolltest!

Springe, Athanasia, springe herab

Zertrampele meine Liebe für den Tod!

Küsse bis zum Rand mich voller Leben

Und schneid' endlich das Wort mir ab!

Festgeredet steh' ich hier in Not

Es fällt mir nichts mehr ein, was meine Stimme bringt zum Beben!

Der Tag zu hell, die Nacht zu kalt

Der Weg war weit, erhöre mich bald!

"

Länger als zu lange mußte Thanathan noch warten

Er brachte Athanasia die allerschönsten Gaben

Doch wollt' sie weder hören noch sich an seinem Blicke laben!

Er malmte sich das Hirn und materte sich zum Erbrechen!

Thanathan erstarrte und sein Blut tranken die Raben

Selbst der Anblick seines Todes woll’t die Liebe nicht bestechen!

An Athanasias Ängsten mußte Thanathan zerbrechen

Und an seinen bleichen Knochen nagen nunmehr nur noch Ratten!

In Wirklichkeit jedoch ist Thanathan niemals gestorben

Und sie, sie hat ihn stets geliebt, die ganze lange Zeit

Zu seinem kalkulierten Glück ging Thanathan zu weit

Denn egal wie groß das Leiden war, Gott ist auf seinen Seiten

Zwar war er für ein solches Spiel zuvor niemals bereit

Doch Märchen sind für Menschen da, uns Träume zu bereiten

Und Träume sind zum Leben da, die Wahrheit sie begleiten:

So hat er bis zum Letzten Athanasias Gunst erworben

Thanathan und Athanasia, ihr Lächeln strahlt so sonderbar…

Чуй, чуй, ніч волає про життя

Бо Танатан впав з неба

Прагнути до смертності

Поцілувати її було його першою метою

Сьогодні він її викраде

У світло Касіопаї

Торкнутися твоєї невинності там...

Так говорить Танатан до Афанасії

Його посмішка сяє так дивно:

«Твоє сяйво зігріває моє серце

Твій вогонь змушує мене замерзнути

Що лежить за очима

Це мене вражає до смерті!

Роса на твоїх устах прикрасить мої!

«І крізь темряву лунає:

Причина ні в чому!

почуття - це все!

«Падаючі зірки зараз світяться голосніше

І плести павутину тертям

Від сонячних палаючих порад мені:

Я бачу в тобі Бога!

На твоїх колінах я хочу посіяти сльози

Хто продовжував бігти всередину!

Я хочу плакати комети

Дощ у глибинах космосу!

"

Правда!

Кричи, дурень!

Зніміть тягар з серця!

І оплакувати її в нічне вухо

Щоб їхня чорнота ніжно згасала:

Він дурень, який її не штовхає

Ніжно розриває тебе глибоко

І ви, навіть якщо це вселяє страх

єдність серця і душі!

«Я хочу вкрасти крила в ангелів

Щоб вибрати найшвидший маршрут до вас!

Сон, про який ви повинні знати...

Я знаю твій тремтіння, я знаю твій страх

Я кажу це ще раз, я хочу вас зловити...

І не знайдіть нічого, що б не хотілося впасти!

Стриби, Афанасія, скочи вниз

Затопчи моє кохання до смерті!

Поцілуй мене, повний життя до країв

І нарешті відрізав мене!

Жорстоко кажучи, я стою тут у потребі

Я не можу придумати нічого іншого, від чого мій голос тремтить!

День занадто яскравий, ніч занадто холодна

Шлях був довгий, почуй мене швидше!

"

Танатану довелося чекати довше, ніж занадто довго

Приніс Афанасії найкрасивіші подарунки

Але вона не хотіла ні чути, ні ласувати його поглядами!

Він розчавив собі мозок і змусив себе блювати!

Танатан завмер, а ворони пили його кров

Навіть вид його смерті не хоче підкупити кохання!

Танатана зламали страхи Афанасії

А тепер тільки щури гризуть його бліді кістки!

Однак насправді Танатан ніколи не помер

І вона, вона завжди його любила, весь довгий час

На його розраховану удачу, Танатан зайшов занадто далеко

Бо які б не були великі страждання, Бог на його боці

Правда, до такої гри він ніколи не був готовий

Але казки є для того, щоб люди готували нам сни

А мріям жити, правда супроводжує їх:

Таким чином він до останнього заслужив прихильність Афанасії

Танатан і Афанасія, їхні посмішки такі дивні...