Glück und Asche - Samsas Traum

Ich hasse alle Menschen

Und ich hasste sie schon immer

Weil sie häßlicher als häßlich sind

Und viel zu gerne lachen

Weil sie aus den schönsten Dingen

Nichts als Fressen für die Säue machen

Weil sie alles herzen, küssen

Schmecken, einverleiben müssen!

Ich hasse alle Menschen

Und tagtäglich wird es schlimmer

Weil sie, wie ich, dumm und töricht sind

Und mir die schlimmsten Ängste machen

Weil sie, Schimmelpilzen ähnlich

Nur aus faulem Boden sprießen

Weil sie mich zerütten

Mich mit Glück und Asche überschütten!

Wenn ich mit mir alleine bin

Dann muß ich ständig zittern

Lebensfremd und unfähig

In jedem Schatten Terror wittern

Wenn man mich aus dem Auge läßt

Beginne ich zu tropfen

Die ganze Welt mit Haut und Haar

In meinen Leib zu stopfen

Wenn man mich nicht beaufsichtigt

Mich Tag und Nacht beschäftigt

Mir dauernd neues Spielzeug gibt

Und mich nicht unterhält

Dann reiß' ich mir die Haare aus

Weil meine Welt zusammenfällt

Kurzum: bin ich mit mir alleine

Bringe ich mich um

Rettet mich vor meinem Kopf

Ich geh' schon jetzt kaputt

Weil ich so lebe wie ich leben muß!

Rettet mich vor meiner Wut

Ich breche noch entzwei

Weil ich nach Utopia streben muß!

Rettet mich vor meinem Wahn!

So gib Dich endlich frei

Weil du dein Ziel mit List verfehlen mußt!

Rette Dich vor deinem Blut

Du mußt Dir nichts beweisen

Denn es kommt schon wie es kommen muß!

Ich hasse alle Menschen

Und ich hasse sie für immer

Weil sie für mich wie ein Spiegel sind

Der nur häßliche Wahrheit zeigt

Und in ihm seh' ich mich: ein Kind

Das lauter als die andern schreit

Und sich, weil es die Welt verpasst

Viel mehr noch als die andern hasst

Я ненавиджу всіх людей

І я завжди її ненавидів

Тому що вони потворніші за потворні

І надто щасливий, щоб сміятися

Бо вони зроблені з найкрасивіших речей

Не робіть нічого, крім корму для свиней

Бо вони все сердять, цілують

Смак, треба ввібрати!

Я ненавиджу всіх людей

І з кожним днем ​​стає гірше

Тому що, як і я, вони дурні й нерозумні

І подаруй мені найгірші страхи

Тому що вони, схожі на цвілі

Проростають тільки з гнилої землі

Бо вони мене розбивають

Обсипи мене щастям і попелом!

Коли я наодинці з собою

Тоді я мушу весь час тремтіти

Чужий і нездатний

Запах жаху в кожній тіні

Якщо ти випустиш мене з поля зору

Починаю капати

Весь світ зі шкірою і волоссям

Щоб запхати в моє тіло

Якщо я не буду під наглядом

Займає мене вдень і вночі

Дає мені постійно нові іграшки

І мене не розважає

Потім рву волосся

Бо мій світ руйнується

Одним словом: я наодинці з собою

я вбиваю себе

врятуй мене від моєї голови

Я вже зламався

Бо я живу так, як маю жити!

Збережи мене від мого гніву

Я все ще ламаю

Тому що я повинен прагнути до Утопії!

Врятуй мене від мого божевілля!

Тож нарешті звільнись

Тому що ви повинні хитрістю пропустити свою ціль!

Збережи себе від своєї крові

Вам не потрібно нічого собі доводити

Бо воно приходить так, як має прийти!

Я ненавиджу всіх людей

І я ненавиджу її вічно

Бо вони для мене як дзеркало

Хто показує лише потворну правду

І в ньому я бачу себе: дитину

Це кричить голосніше за інших

І себе, тому що сумує за світом

Набагато більше, ніж інші ненавидять