Flügel aus Wachs - Das Wesen des Erzengels - Samsas Traum

Die Ledernen Schwingen zum kampf erhoben,

Strzen meine Heerscharen vom Himmel herab!

Den Schwarz is ihr Blut, und voller Hass ist ihr Atem,

Nach tausenden von Jahren der friede nun stab!

Der weg der Vernichtung ist der Weg in die Freiheit,

Dem Menschen einzig die Seele Gott gab!

Doch niemand soll nunmehr dem Tyrannen dienen:

Er zertretten I’m Staub ich ergreife den Stab!

Ttet Gott und lasst ihn erkennnen!

Strzt ihn herab Sein Thron soll verbrennen!

Lat uns vortan I’m Himmel regieren:

Blutig, grausam, grotesk!

Die weisen gewnder voller Lust wir verzieren,

In ihr nacktes Fleisch unsre Krallen wir graben!

Ergtzung wie ich sie I’m Tod verfhre,

Und sie voller Angst wie die Nachtfalter schlagen!

Der Trspalt zum Himmel, durch ihn fliet der Wein:

Noch verweilen sie in Ehre, doch wir werden sein!

Das blondgelockte Haar, bald schon grau I’m Tod:

Den Phallus I’m Leibe Vergewaltigt die Engel!

Flgel aus Wachs sie sollen zerflieen!

Damit wir daraus ein neues Reich gieen!

Und aus den Wolken sol Engelsblut regnen:

Ich bin die Apocalypse!

Armageddon!

Menschenkinder, Menschenshne, Menscheit, welch Hohn!

Dichter, Denker, euer Denken rinnt davon!

Massenvernichtung und Vlkermord, wahre Liebe ist Misananthrophie!

Blut und Fleisch als Berg vereint, welch polemische Philosophie!

Zu kraftlos zum Kmpfen, zu Feige zum Tten, zu schlecht fr der Welten Lohn!

Zu sterblich fr die Seelen, ihr Sklaven sollt dienen,

An meinen Stiefeln seit ihr der Dreck daran

Ich werde euch zertretten, ich werde euch zermalmen, der Ocean wird euer Grab!

Menschheit, memento moir!

Fr eine Seele seit ihr zu schwach!

Blicke der Angst Sie werden ersticken!

Und aus unrem Leder gewnder wir flicken!

Und mit den Knochen den Rythmus getrommelt!

Der lustige Weg in den Tod!

Wir sind das Schwert, wir sind das Feuer, I’m Himmel tobt der Krieg!

Wir sind die Gerechten, mein ist die Rache, uns gehrt der Sieg!

Wir strzen Gott, und rotten die Menschheit aus,

Der Zustand wie es mal war: wir sind wieder da!

Denn Gott hat uns Geliebt!

Denn Gott hat mich Geliebt!

Шкіряні крила піднялися для боротьби,

Мої господарі падають з неба!

Їхня кров чорна, а дихання сповнене ненависті,

Після тисяч років миру тепер панує!

Шлях знищення - це шлях до свободи,

Тільки душу Бог подарував людині!

Але ніхто тепер не буде служити тирану:

Він розчавлений в пилу, я схоплю посох!

Убий Бога і зроби Його відомим!

Киньте його, Його трон згорить!

Давайте правити на небі:

Кривавий, жорстокий, гротескний!

Ми прикрашаємо мудрі шати, повні радості,

Ми впиваємося кігтями в її голу плоть!

весело, коли я спокушаю її в смерті,

І бийте їх у страху, як метеликів!

Двері в рай, через які тече вино:

Вони все ще живуть у пошані, а ми будемо!

Кучеряве світле волосся, яке незабаром посивіє:

Ангели зґвалтували фалос у моєму тілі!

Крила з воску вони розтануть!

Щоб ми вилили з нього нове царство!

І кров ангела проллється з хмар:

Я апокаліпсис!

Армагеддон!

Діти людські, сини людські, людство, яке знущання!

Поете, мислителю, твоя думка втікає!

Масове винищення і геноцид, справжня любов - це людиноненависниця!

Кров і плоть з’єдналися, як гора, яка полемічна філософія!

Занадто безсилий, щоб битися, занадто боягузливий, щоб вбивати, надто поганий для світової винагороди!

Смертні для душ, ви, раби, будете служити,

У тебе бруд на моїх чоботях

Я тебе топчу, розчавлю, океан буде твоєю могилою!

Людяність, пам'ятний муар!

Ти надто слабкий для душі!

Виглядає страх, ви задихнетеся!

А ми шиємо одяг із нечистої шкіри!

І барабанив у ритм кістками!

Веселий шлях до смерті!

Ми – меч, ми – вогонь, в небі лютує війна!

Ми справедливі, помста моя, перемога наша!

Ми скидаємо Бога і знищуємо людство,

Стан як був: ми повернулися!

Бо Бог нас полюбив!

Бо Бог полюбив мене!