Der Junge lebt im Brunnen - Samsas Traum

Fernab der Guten Hoffnung

Gleich hinter dem Karussell

Da ist ein alter Brunnen

Bewohnt von einem Jungen

Er wartet auf den Regen

Er wartet auf den Sturm

Er wartet darauf

Dass das Wasser steigt

Und ihn heraus schwemmt

Aus dem Turm

Komm, Regen, komm!

Schwimm, Bursche, schwimm!

Er hat oftmals versucht

Die Wände raufzuklettern

Er hat versucht, eine Leiter zu bauen

Aus alten, morschen Brettern

Doch er hat keine Nägel

Er hat auch keinen Hammer

Er hat nur seine Kummertränen

Mein Gott, was für ein Jammer

Kommt, Tränen, kommt!

Fließt die Wangen herunter

Und tragt mich wie durch ein Wunder

An das Tageslicht

Wenn die Dämme brechen

Stürzen alle Mauern ein

Alle Schranken, alle Grenzen

Werden dann vergangen sein

Wenn die Dämme brechen

Waschen wir uns in den Fluten rein

Wir werden glücklich wie die Fische

Auf dem Weg zu

Uns’ren Träumen sein

Dann, eines schönen Tages

Er traute fast den Augen nicht

Sah er oben am Brunnenrand

Ein wunderschönes Mädchengesicht

Sie hatte keine Leiter

Sie hatte keine Seile

Sie hatte nur die Kleider am Leib

Und blieb für eine Weile

Er rief zu ihr hinauf:

«Wir schaffen es zusammen

Wir erzählen, was uns traurig macht

Bis tief hinein in die Nacht.»

Sie antwortete zärtlich:

«Die Gedanken

Die ich an Dich richte

Sind von allem

Was auf der Welt passiert

Die traurigste Geschichte.»

Wein', Mädchen, wein'!

Schwemme mich aus diesem Loch

Hinauf zu Dir, Du liebst mich doch

Siehst Du das denn nicht?

Далеко від доброї надії

Просто за каруселлю

Є стара криниця

Заселений хлопчиком

Він чекає дощу

Він чекає грози

Він цього чекає

що вода піднімається

І змиває його

З вежі

Прийди дощ, прийди!

Плавай, хлопче, пливи!

Він пробував багато разів

Підйом по стінах

Він спробував побудувати сходи

Зроблений зі старих, гнилих дощок

Але у нього немає нігтів

У нього також немає молотка

У нього лише сльози скорботи

Боже мій, як шкода

Прийди, сльози, прийди!

Стікає по щоках

І несе мене на диво

До денного світла

Коли прориваються дамби

Зруйнуйте всі стіни

Всі бар'єри, всі кордони

тоді зникне

Коли прориваються дамби

Помиймося в повені

Будемо щасливі, як риба

На шляху до

будь нашою мрією

Тоді одного прекрасного дня

Він майже не повірив своїм очам

Він побачив на вершині колодязя

Гарне обличчя дівчини

У неї не було драбини

У неї не було мотузок

На тілі у неї був лише одяг

І залишився на деякий час

Він покликав її:

«Ми можемо це зробити разом

Ми розповідаємо те, що нас засмучує

До глибокої ночі».

Вона ніжно відповіла:

«Думки

яку я звертаюся до вас

є з усього

Що відбувається у світі

Найсумніша історія».

Плачи, дівчино, плач!

Витягни мене з цієї ями

Зрештою, ти мене любиш

Хіба ви цього не бачите?